№70 29 листопада 3 грудня 2007 на часі



Сторінка5/6
Дата конвертації03.12.2016
Розмір0,96 Mb.
1   2   3   4   5   6

Руїна української культури: хто винен
Пізніше з’ясувалось, що ще півто ра роки тому її майстерню перевели з нежилого фонду в житловий (без відома Беглярової!) і прописали там якусь жінку. Це при тому, що гроші за оренду Емма сплачувала регуля рно. Виправдовується влада тим, що, мовляв, із художників вона отримує мало доходу. Проте це ли ше крапля в морі культурного лиха України. У столиці масово знищу ють майстерні та галереї. Регуляр ними рейдами із застосуванням фі зичної сили. Скільки їх уже знище но і скільки ліквідують прямо зараз. Так, на даний момент у Шевченків ському районі Києва виставлено на конкурс і передано комерційним структурам молодіжну організацію «Галерея РА», громадську органі зацію «Мистецький курінь», творчу майстерню «Акварель». Подільсь кою райрадою виставлено на про даж унікальний Музей однієї вулиці, що на Андріївському узвозі. 17 лис топада підпалили будинок Спілки художників… І що б ви думали? Все це варварство підкріплено законом: за статтею 118 орендні договори слід переукласти виключно на кон курсних засадах. Таким чином дія льність можновладців цілком ви правдана, один за одним з’являють ся листи і розпорядження, спрямо вані на знищення різних галузей культури. Так з’явився лист заступ ника голови Подільської РДА Уман ця А. О. про виселення Асоціації ді ячів сучасного мистецтва; лист міні стра юстиції Лавриновича О. В., який визнає Указ Президента Укра їни «Про деякі заходи з розвитку книговидавничої справи в Україні» таким, що втратив чинність.

Повна катастрофа з музикою. Чи, може, ви хочете назвати музикою всю ту вульгарну попсу, котра запо лонила ефіри й концертні майданчики? Українська мова не лунає, а коли й чути, то це суржик… У світі вся інте лігенція, вся еліта обирає класичну музику, а в нас аншлаг збирає Боря Моісєєв. Національний симфонічний оркестр України не має власного приміщення, а для класичних конце ртів у столиці, не кажучи вже про інші міста, не існує жодного пристойного приміщення. У той час коли Австрія збирає весь світ на знаменитому Мо цартівському фестивалі, а Німеччина на Вагнерівському, в Україні, якби й надумали організувати подібне, то просто б не було де. Не існує і жод ного нотного магазину… Не дивно, що українські таланти відоміші за ко рдоном. «Зате Табачника й Кобзона в нас знають добре», — доречно від мітили письменники Брати Капрано ви. «У країні панує навіть не анархія, а цілеспрямоване знищення культу ри», — сказав Олег Скрипка. Якщо в Пітері ВВ збирає повні зали, то в До нецьку, Харкові, Дніпропетровську їм навіть не дозволяють виступати.

А що ж тим часом робить наше ша новне Міністерство культури? А нічо го! Це взагалі цілком абстрактне яви ще. «За всю свою кар’єру Мінкульту ри жодного разу не організувало ме ні туру чи концерту», — сказала Ніна Матвієнко. Ну, що тут ще додати?

Зверталися діячі мистецтва і до вельмишановного мера Києва. Пан Черновецький займає поважну по зицію — «моя хата скраю», мов ляв, це не його парафія. А дійсно, кому воно треба, те не спопсоване справжнє мистецтво, яке сьогодні є наболілим апендицитом коруп ційного організму держави?

А всіх, хто всетаки живе не в крайній хаті, чекаємо на Надзвичай них Зборах «Україна – зона культу рного лиха», котрі відбудуться 30 листопада о 12.00 в культурномис тецькому центрі КиєвоМогилянсь кої академії, що на вулиці Еллінсь ка, 9. Ми розроблятимемо страте гію реальних дій для припинення ва ндалізму можновладців і нам потрі бне ваше небайдуже серце.
Наталія ШЕВЧУК.
Що є життя? Гра...
На відміну од «крутих», предста вники цих професій не надто емо ційні, «нефарт» переносять врівно важено й без погроз вщент рознес ти казино й машини його власників.

Казино дорожить кожним клієн том. Незалежно від того, на яких ста вках він грає — найбільших чи міні мальних. Для цього використовують додаткові послуги: безкоштовний «дрінк», частування, знижки, шоу, боулінг, автомобіль«розвозку».

У київських казино в різні часи ви ступало багато відомих артистів: Олександр Абдулов, Михайло Бо ярський, Семен Фарада, Лайма Вай куле, Людмила Гурченко, Андрій Макаревич, Олексій Глизін, групи «Наутилус Помпіліус», «Воскресе нье». Практично всі не змогли втри матися від того, щоб трішки «поба луватися» рулеткою. Найсерйозні шим гравцем зі щойно згаданих вва жається, звичайно, Абдулов. На жаль, зараз Олександр Гаврилович переживає не найкращі дні у своєму житті; відвідувати злачні місця лікарі йому настійливо не рекомендують.

Обіг у гральних закладах тради ційно обчислюється у «захмарних» цифрах. І, мабуть, його можна порі вняти з витратами резервного фон ду уряду. Інакше буде складно по яснити, чому в ситуації різкого стрибка цін на продовольчі товари керівники Кабміну інтенсивно ви вчають дані ... про доходи гральних будинків і казино. Скажімо, перший віцепрем’єрміністр Микола Аза ров нещодавно ініціював підготов ку законопроекту про страхування ризиків невиплати виграшів і призів в азартних іграх. Згідно з докумен том, організатори азартних ігор по винні будуть страхувати ці ризики на суму призового фонду в комер ційних страхових компаніях.

Страховики, втім, до появи ще одного виду обов’язкового страху вання поставилися без оптимізму. Бо вважають: даний вид страху вання може бути цікавий тільки ко мерційним структурам, пов’язаним з деякими представниками влади. Дотепер в Україні, навпаки, нама галися скорочувати кількість обо в’язкових видів страхування...

Стати ближче до жаданого «пи рога» намагаються не лише члени уряду, а й новообрані депутати Верховної Ради. Зрозуміло, не для вкорінення у свідомість електора ту принципів моралі. Радше, щоб позбавити дрібні компанії такого вишуканого «десерту», тобто при бутків казино. Законодавці ствер джують: подальше зволікання з належним нормативноправовим регулюванням ринку ігрового біз несу вже найближчим часом при зведе до повної тінізації ринку, не кажучи про неможливість надалі виправити ситуацію.

Офіційно оприлюднені плани «укрупнення» грального бізнесу скопійовані українськими депута тами з аналогічних рішень Держ думи РФ. У наших сусідів, завдяки твердості позиції розробників за кону, цей «випадковий» вид заро бітку поставлений у такі ж обмеже ні рамки. На відміну од України, у російських містах майже не зустрі неш вуличних гральних автоматів. Можливо, депутати ВР скопію ють у найближчому майбутньому й ідею створення спеціальних резер вацій, на території яких тілький можна буде створюватигральні будинки...

Філію «Лас-Вегаса» — у кожний райцентр!

Обсяг українського ринку граль них автоматів, за оцінками експер тів, становить майже 2 млрд. дола рів. Найчисленніший загін «одно руких бандитів», природно, у сто лиці: понад 20 тисяч.

Нещодавно депутати Київради спробували відкоригувати цю час тину грального ринку, не чекаючи вирішення аналогічного питання на вищому рівні. Відповідно до нових правил, затверджених Київрадою, гральні автомати повністю ліквіду ють у житлових будинках, медич них і навчальних закладах, бібліо теках, у приміщеннях органів дер жавної влади, а також у будинках, віднесених до пам’ятників архітек тури й культових споруд. Найхво робливішою для представників гра льного бізнесу є заборона на роз міщення гральних автоматів за межами спеціалізованих залів і на ви користання «одноруких бандитів», що приймають не жетони, а монети.

Столичні оператори побоюються: гральна галузь у Києві після запро вадження нових «правил гри» неми нуче захиріє. «Заборона на розмі щення гральних автоматів за межа ми гральних залів — ідея їхнього знищення, — вважає начальник юридичного управління Українсь кої асоціації діячів грального бізне су Ірина Смирнова. — Особливо це позначиться на дрібних підприєм цях, які для залучення клієнтів роз міщують гральні автомати в барах, кав’ярнях й інших приміщеннях, що не є спеціалізованими гральними центрами. Більше того, запропоно вані норми правил суперечать уже діючій законодавчій системі».

В асоціації підрахували, що міс то, забороняючи монетну роботу автоматів і розміщення їх за межа ми гральних залів, «обскубує» свій бюджет на 710 млн. гривень. Оскільки, за прогнозами фахівців асоціації, після введення правил більшість власників гральних авто матів змушені будуть полишити столичний ринок.

До аналогічних кроків вдаються й у регіонах. У Львові гральному бі знесу оголошено справжню війну. Позаяк він — «зло, що руйнує наші родини». Фраза належить мерові галицької столиці Андрію Садово му. Мер, зрозуміло, власноруч не зносить «мечем» вуличні автомати, а лише вказує, «що не так».

Основний же тягар боротьби з «однорукими бандитами» лягає на районні держадміністрації. Аби взяти автокран для демонтажу, треба за день його роботи віддати 900 гривень; ще 600 коштує оренда платформи. Якщо півтори тисячі всетаки знайдено, максимум «то чок», які вдається демонтувати, — тричотири. Потім треба знайти мі сце для зберігання автоматів, за безпечити їхню цілодобову охоро ну. За це повинен платити сам вла сник «бандитів». Насправді ж він попервах «ховається в тінь». Згід но із законом, по завершенні року влада має право привласнити «без господарні» автомати й потім їх ре алізувати. Але хто зважиться вику пити машини, у яких є реальний власник?..

Були випадки, коли приходили якісь люди й заявляли, начебто во ни — власники конфіскованих ав томатів, які незадовго до цього бу ли «реалізовані». Оскільки за ци ми людьми стояли серйозні струк тури з настільки ж серйозними «аргументами» (в особі професій них кілерів), виручали лише друж ні взаємини з міліцією й контролю ючими організаціями.

Значно простіше — найняти гас тролюючі бригади із дрібних зло діїв. Ті, у свою чергу, наймають кі лькох місцевих бомжів, щоб ті акуратно «занурили» гральні автомати в підігнаний мінібус (залишив ши власні відбитки пальців на ме талевій поверхні) — за 10 або 15 доларів. Попатравши вміст автома тів, заїжджі злодії викидають їх у найближчу водойму.

Втім, цей спосіб боротьби «зі злом, що руйнує родини», не зав жди ефективний. Власники вкра дених автоматів можуть пообіцяти за впіймання «замовників» чималі гроші плюс задіяти власні «важелі впливу». І якщо «ниточка» виво дить до якогось державного служ бовця, скандалу не уникнути.

Згідно із результатами міліцей ських перевірок, приблизно дві третини автоматів у більшості регі онів України встановлені нелегаль но, відповідно, весь прибуток їхні власники кладуть у свої кишені. Че рез кілька днів після чергового рейду автомати, ніби нічого й не сталося, повертаються на колишнє місце. Розгадка проста: бізнесме ни, що стоять за цим видом «роз ваг», зуміли домовитися з місцеви ми чиновниками; ті, у свою чергу, попросили міліцію на якийсь час втихомиритися...

Дивно ще й те, що в Україні де які з «регулювальників» дозволя ють собі встановлювати виграш на рівні 15 відсотків! Для порів няння: у розвинених країнах цей відсоток закріплений законодав чо. У Європі на виграші йде не ме нше 9096 відсотків. Психологи вирахували: якщо ймовірність ви грашу становить менше 88 відсот ків, людина швидко втрачає інте рес до гри.

Завзятість, з якою українці на магаються обдурити 15-20-відсоткового «бандита», гідна подиву.


Олег БАЗАК.
ПОДОРОЖІ
Океан, що "забрів" між скель
На планеті нашій багато місць, здатних залишити в пам'яті яск­равий слід. Норвезькі фіорди — одне з неповторних явищ природи, що зачаровує і дивує, збагачує натхненням і "проситься" на всі зні­мки твого фотоапарата. Відчути Норвегію, не побачивши фіордів, не пройнявшись ритмом і красою океану, що "забрів" між скель, неможливо. Як і неможливо забути бачене. Можна спробувати пе­редати враження словами, хоча й це неабияк складно...

Норвезький характер

Наш кораблик завертає у вузьку затоку, і несподівано лунка, якась навіть урочиста тиша огор­тає тебе. Десь за нашою спиною, далеко позаду — вічно бурхливе Норвезьке море, а наше судно, що проривається крізь "джунглі" природної краси Норвегії, пливе сонною водою, яку оточили кіло­метрові "стіни" берегів і спокійна незворушність затоки . Тільки крики чайок та гомін водоспадів, що зриваються з величних навісних скель, порушують величний спокій.

Ми пливемо Согне-фірдом, і відчуття нереальності, казкової неправдоподібності супроводжує нас. Наш курс проліг незвичайною "морською річкою" поміж сі­рими бастіонами скель, які тільки подекуди звеселяють зелені галявинки. Пливеш і думаєш мимоволі: які ж природні сили зуміли створити біля побережжя Норве­гії цей дивовижний рай — край льодовиків і водоспадів, гранітних острівців, заток і протоків, дорівнятись до якого за красою і величчю не може жодне місце на Землі!

Гід розповідає: скелясті Скандинавські гори простяглися на 1700 кілометрів від протоки Скагеррак аж до крайньої північної точки Скандинавського півострова — мису Нордкап. Що вони немислимо круті і важкодо-ступні, ми віримо легко, адже навіть на відрізку шляху, який з'єднує Осло з Бергеном (а це 200 кілометрів), жителі цієї країни прорили 178 тунелів. Ось що таке — норвезька наполегли­вість і характер! Ось що таке — гори Скандинавії! Вони возвели­чуються над водами Норвезького моря на 1500-2400 метрів, їх мережать численні хребти, роз­ділені глибокими і звивистими затоками — фіордами.

На карті це диво природи нагадує сотні довгих морських рука­вів, що огорнули берег Норвегії. Утворились фіорди у давні часи, коли на місці Скандинавії не було нічого, крім велетенського льо­довика. Краї цього "велетня" — могутні льодові потоки — прото­чували і поглиблювали колишні річкові долини, спускаючись прямісінько в море і відправляючи у плавання ним білосніжні красені-айсберги. Пізніше, коли льодовик відступив, а рівень моря під­нявся, морські води заповнили ущелини, створені льодом, утворивши одне з найкрасивіших уз­береж світу — область Великих Північних Фіордів.

В ореолі дзвінкого відлуння

Звісно, такі затоки існують і в інших районах світу — у Новій Зеландії і Гренландії, на півдні Чилі, на Шпіцбергені і на Новій Землі. Але норвезькіфіорди з їх навісними берегами, що здійма­ються на 600-900 метрів, спускаючись в ущелини потоками льо­довиків, і зелені шапки ялин на пологих вершинах гір, просто зачаровують мандрівника вишука­ною красою.

Согнефіорд — найдовший і найглибший з них — врізається в узбережжя на 220 кілометрів, а завширшки він тільки 3-6 кіло­метрів. Ця "морська" диворічка вражає глибиною, що сягає по­декуди 1244 метри! У глибині півострова Согне-фіорд ділиться на кілька гілок, одна з яких, найпівнічніша, починається біля підніжжя кам'яного плоскогір'я Юстельдабре. Льодовик, який його покриває, — найбільший у Європі, він охоплює майже 900 квадратних кілометрів. Товщина цього льодовика в центрі пере­вищує 300 метрів, а по краях його довгі крижані язики сповза­ють униз ущелинами і дають по­чаток численним струмочкам і річкам.

Посеред льодовика — єдине в своєму роді озеро Дуен, що запо­внює глибоку западину між льо­довими берегами. Час від часу солідний уламок льодяного потоку зривається і ковзає схилом униз, і гуркіт та сплеск порушує спокій озера, наповнючи все навколо дзвінким відлунням.

Туристи застигли на палубі. Фотоапарати не вимикаються. Якщо чесно, то можна годинами милуватися цим неповторним краєвидом крутих скелястих берегів, з висоти яких прямо в море зриваються пінні струмені водо­спадів. Володя, наш гід, розповідає, що саме тут зосереджені найвищі водоспади Європи, які за силою і вишуканою красою пере­вищують водоспади Альп і Пірі-неїв. Найвищий з них — Утігард — спадає з висоти 610 метрів. Це четвертий за висотою водоспад світу після Ангеля у Венесуелі, Тугели в ПАР і Йосемітського у США.

Сім сестер і їхній наречений

Наступного дня нас чекає ще більше диво. Ми вирушаємо на про­гулянку ним на борту вже величез­ного круїзного лайнера. Гардан-герфіорд називають найкрасиві­шим з-поміж "братів". Він —„південний сусіда Согнефіорда. Його водоспади зачаровують... Особли­во ці три — Сім Сестер, що спадає кількома грайливими потоками, потужний Жених і Фата Нареченої, що лине вниз пінистим віялом. Давня скандинавська легенда розповідає про сімох сестер-красунь, до яких прийшов свататись сильний і сміливий воїнвікінг. Сестри за­пропонували йому вибрати будь-яку з них і прийти наступного дня з фатою для своєї обраниці. Юнак-воїн придбав фату і вже зібрався йти за нареченою, але в останню мить зупинився розгублений, не знаючи, котру ж із сімох красунь обрати. Так і не зрушив він з місця, так і не дочекалися його красуні-сестри, так і залишилася висіти на скелі новенька весільна фата... І навіки застигли вони біля берега Гардангер-фіорда у вигляді трьох прекрасних водоспадів. Так і до сьогодні спадають з високої скелі в море сім ніжних струменів — сім сестер. А навпроти, з другого боку фіорда, красується ґречний же­них, і неподалік нього легким ме­реживом мерехтить фата нарече­ної...

У багатьох фіордах сонце за ясної погоди сяє в бризках водо­спадів яскравими райдугами, і те­плоходи проходять прямо під цими мостами з семи кольорів. Ве­селки ми не застали, але ранко­вий туман над Гардангер-фіордом І трохи дошкульний вітер однак створювали романтичний на­стрій... Подекуди невеликі катери з туристами можуть пропливти безпосередньо між навісною ске­лею і гомінливим водоспадом.З літака норвезьке узбережжя здається камінним мереживом, зітканим із сотень і тисяч острів­ців, мисів, бухт, фіордів, мілин і скель. Однак, попри живопис­ність, це узбережжя залишається дуже небезпечним для рибацьких суден, які снують у цих водах. Ос­трови, щоправда, захищають ко­раблі від штормових хвиль, але у вузьких затоках на моряків чига­ють підступні течії і підводні скелі.

У дитинстві ми читали роман Жюля Берна "20 тисяч льє під во­дою". Фінал приголомшує змалю­ванням потужного морського виру Мальстрем. Він утворюється в од-

ному із заток Віст-фіорда біля Лофотенських островів, коли течія Маскестром (одна з гілок Гольфс­тріму) стикається тут з водою припливу, що рухається назустріч. Не раз у цій стихії Мальстрема гинули кораблі, і розповіді бувалих моря­ків перетворили його на символ страхітливої морської безодні.

Висота припливів біля берегів Норвегії іноді сягає чотирьох ме­трів. Тому перед вузькими прохо­дами у багато фіордів виникає значний перепад рівнів води. Крім того, зазвичай фіорди ма­ють підводний скелястий поріг, який ще більше перешкоджає проходженню води всередину за­токи. У деяких фіордах можна побачити через це справжні "морські водоспади".

Льодовики, що спускаються з гір, зазвичай не досягають берегової лінії фіордів. Ось уже 200 років на планеті триває період по­тепління клімату, і льодовики відступають, залишаючи груди валу­нів. Тільки на крайній півночі кра­їни льодовик Тальвік спускається до самісінького берега Ієкіль-фі-орда. Це єдине місце на материку Євразія, де можна побачити, як великі льодові поля відламуються хвилями і сповзають вниз, відпливаючи у відкрите море. Іноді, за тихої погоди, язик льодовика іде під воду і уже там переломлюється, так що айсберги виринають на поверхню із глибини, лякаючи тюленів, які спокійнісінько плавають собі, нічого не підозрюючи...

Оскільки "опікуються" фіорда­ми льодовики, то купатися в цих "морських ріках" не надто ком­фортно: така водичка навіть у серпні бадьорить! Але коли малі норвежці сміливо зайшли у воду,усміхнувшись цим дивним туристам", наші сумніви розвіялись. "Звісно, купатись!", — вирішили ми, залишивши вагання на березі.

... І льодовик у плащі

Дивовижні і вишукані обриси скель на островах і мисах області фіордів покликали дожиття бага­то легенд і повір'їв, а також поетичних імен окремих островів і гір. Вузька і висока скеля біля уз­бережжя Вест-фіорда називається Стовен ("Посох велетня"), інша, Гестманден ("Плащ мандрів­ника"), справді нагадує вершника, закутаного в плащ, що прямує кудись у негоду. Торгаттен — напевне, найвідо-міший острів Норвегії. Це велетенський бескид заввишки 240 метрів, який приблизно на середині своєї висоти прорізаний наскрізним природним тунелем-ґротом завдо­вжки 270 метрів. До грота просто не потрапиш — треба здолати 66-метрову висоту, але допитливі ту­ристи, що зуміли дістатися на бес­кид, можуть милуватися з цього тунелю, ніби через велику підзорну трубу, панорамою моря з його ос­тровами, скелями і кораблями. Древня легенда наполягає, що отвір у скелі пробила стріла велетня, постать якого, перетворену на бескид, видно з берега за кілька кілометрів від острова.

Узбережні острови — важлива частина країни фіордів, вони доповнюють її суворий обрис новими, життєрадісними барвами. Біля узбережжя Норвегії понад 150 тисяч таких острівців. Норве­жці називають їх "кальв" ("малята"). І коли дивишся на їхні виточені морем і мокрі від хвиль куполи, можна подумати, що це спини дітлахів, які бавляться у воді.

У кожній затоці мандрівника очікують нові, не схожі на бачені вже, пейзажі. Норвегія приголом­шує... Не випадково ж цю горду північну країну відвідують на рік чотири мільйони туристів. Це майже стільки ж, як і самих гордих нащадків вікінгів, що живуть нині у цій Скандинавській країні. Мандрівники забирають з собою часточку цієї краси, поселяючи її в своєму серці, в пам'яті, у враженнях. І — на фото. На численних знімках у нашому архіві збереглася ця неземна краса...

Юлія КОСИНСЬКА,

Олег КРУК.

ПЛАНЕТА ЛЮДЕЙ


Філософія ТАТУ
Татуювання. Як і звідки воно прийшло

Татуювання — це один з різно­видів бодіарту, тобто мистецтва прикрашати тіло, що являє собою малюнок, нанесений на шкіру шля­хом пробиття її покриву на невели­ку глибину із занесенням фарбувального матеріалу.

Розфарбовування шкіри в будьяких його проявах з'явилося ще в часи зародження людства.

Історія тату сягає своїм корінням до Давнього Єгипту, де чотири ти­сячі років тому було нанесене пер­ше татуювання. Даний факт став надбанням громадськості, коли вчені, проводячи розкопки єгипет­ських пірамід, виявили мумії з малюнками на шкірі, які добре збереглися. Існує дві версії походження поняття «татуювання»: перша — від полінезійського слова «малювати»; друга — від двох слів таїтянської мови: «та» — картинка і «ату» — дух.

В давнину вважалося, що, розмальовуючи свої тіла різнокольоровими фарбами, люди здатні за­хистити себе від злих духів і ворогів. Також зображення наносилися й для віддзеркалення ієрархії в суспільстві. Вже в ті доісторичні часи палітра натуральних фарб бу ла достатньо багатою (більше 10 кольорів і відтінків). Але існував суттєвий недолік — недовготрива­лість малюнків. У процесі пошуку більшої довговічності зображень з'явилося татуювання рубцями — скарифікація, або, як її' ще назива­ють, шрамування, що користуєть­ся значним попитом і сьогодні.

Європейському розвитку тату поклав початок мореплавець Джеймс Кук, який в 1769 році привіз з острова Таїті місцевого жителя, тіло якого було суцільно вкрите написами й малюнками. Рі­зноманітні зображення на шкірі іноземця одразу ж привернули увагу європейців, але аж до XIX століття розпис тіла сприймався виключно як ознака кастовості. В ті часи стилістичний і тематичний спектр тату був досить одноманіт­ним. Малювання на тілі було у по­вазі серед ливарників, гірників і мореплавців, у зв'язку з чим татузображення обмежувалися морсь­кими, лубковими картинками і фривольними написами. Особливе значення татуювання мало й має в злочинному світі, де воно є своєрі­дним секретним кодом, засобом спілкування з собі подібними. До речі, вивчення цього татуювання дозволило розкрити ряд злочинів. І лише з середини 50х років мину­лого століття, за­вдяки ініціатив­ній молоді, татуювання отримало друге народжен­ня. Узявши за ос нову досягнення східної культури, вона створила нові стилі й напрями, багату га­лерею зобра­жень, котрі стрі­мко урізноманітнюються й до цього дня. З тих самих пір мистец­тво татуювання займає гідне міс­це серед інших видів бодіарту.

Та ось став­лення до татуювання у сучасному світі дуже суперечливе.

Мільйони людей охоче наколюють усілякі тату, пристрасні ж шанувальники та­туюють свої тіла ледь не з голови до п'ят. Але є й запеклі супротивники цього виду мистецтва. Зокрема, його антишанувальники спираються на тісний зв'язок татуювання зі злочинним життям, інші ж вважа­ють, що зробити татуювання, рівнозначно тому, що поставити на со­бі вічне тавро. Частково кожна думка раціональна, та потрібно розумі­ти, що є різні види й призначення тату, й кожна людина має право зробити той чи інший вибір.

Рішення наколоти татуювання — дуже відповідальний крок, тож, щоб його зробити, вар­то зважити усі «за» та «проти». З'ясуймо най­головніші особливості тату.

1. Перше, що потрібно знати про вибір татуювання.

Перш за все, необхідно відзначити, що форма й розмір татуювання залежить від місця, на яке воно буде нанесе­не. Загальна форма ма­люнка повинна відповідати анатомії, тобто повторювати контури даної ділянки тіла. Напри­клад, найбільш прийнятна форма татуювання на плечі — це коло, якщо малюнок наносити по лінії хребта, то це повинна обов'язково бути симетрична композиція і т.д. Відповідно й розмір не має бути завеликим, або, навпаки, дуже дрібним. Неприпустимо, скажімо, на лопатці робити татуювання розміром з монету, це загрожує тим, що здалеку зображення виглядатиме на шкірі як неестетична роди­ма пляма.Тематику зображення кожний, звісно, обирає самостійно. Однак, потрібно бути уважним і в цьому плані, аби випадково не поставити на собі «ярлик». Не рекомендовано наносити тату у вигляді своїх ініціалів. Таке зображення справ­ляє враження, ніби його було нанесено , аби ненароком не забути власного імені. Небажано наколю­вати татуювання, що є доказом ко­хання своєму партнерові. Тільки уявіть собі, як при цьому почуватиметься ваш наступний супутник. Подібні деталі важливо обговори­ти з майстром, котрий може нада­ти цінні поради.

2. Наскільки безпечний і боліс­ний процес нанесення татуювання?

При дотриманні певних санітарногігієнічних норм, цей процес є абсолютно безпечним для здоров'я. Пацієнт має звернути увагу на те, щоб майстер ретельно обробив інструменти, бо інакше можливе за­раження небезпечними видами інфекцій, зокрема такими, як ВІЛ. Фарбувальний матеріал, який ви­користовують для нанесення ма­люнків, є безпечним для організму людини, але потрібно обов'язково зробити попередню перевірку на алергічні реакції на наявні в фарбі компоненти. Больові відчуття процесу залежать від кількох факто­рів: поперше, від особливості шкіри пацієнта, подруге, від кваліфі­кації майстра, потретє, від татуювальної машинки та ділянки нанесення зображення. Деякі пацієнти при наколюванні татуювання від­чувають щось на зразок бджолиних укусів, дехто описує відчуття, як різке пробивання шкіри стру­мом, інші порівнюють цей процес з легеньким подряпуванням або на­віть з лоскотом.

3. Чи бувають тимчасові тату?

ТИМЧАСОВИХ ТАТУ НЕ ІСНУЄ! Однак є деякі види тимчасового прикрашання тіла зображеннями, але в такому разі фарба наноситься на поверхню шкіри, а не під її покриви. Найактуальнішим є тату

ювання хною — найбільш розпо­всюдженим ПРИРОДНИМ фарб­ником.

4. Чи можливо позбутися тату­ювання?

За статистикою як мінімум 50 відсотків людей, бажають позбутися його. Існує декілька способів видалення, але навіть найкращі з них не можуть «стерти» малюнок до кінця, лишаючи неестетичні шрами та рубці. В деяких випадках татуювання можна приховати — перебити, тобто нанести на нього новий малюнок.

5. Коли не можна робити тату? Татуювання не можна наносити

під час загострення якогось хроні­чного захворювання, якщо ви страждаєте від шкіряних або пси­хічних хвороб, у випадку, якщо ви застуджені, у вас підвищена тем­пература, або якщо вам ще не ви­повнилося 18. Забороняється та­кож сідати в татуювальне крісло під дією алкогольного сп'яніння.

За допомогою татуювань люди­на прагне самовиразитись, виділи­тися зпоміж інших. Нанесення на тіло певного малюнка є способом демонстрації оточуючому світу свого внутрішнього «Я». Можли­во, саме через це серед тих, хто «прикрасився» тату, так багато

творчих особистостей? Однак для кожної людини мистецтво прикра­шання тіла має своє, особисте зна­чення: для одних воно символізує романтику й дух пригод; для інших

— це не більше, ніж віяння моди, тимчасова примха, дехто ж вбачає в мистецтві тату цілу «книгу» філо­софії, сповнену глибоким, далеко не всім зрозумілим сенсом!

Деякі тлумачення татуювань

Акула — волелюбність, витончена хитрість і жорстокість, напо­легливість в досягненні своєї мети.

Бджола — символ працьовитості й внутрішнього світла. Втілює те­пло і затишок домівки.

Вовк — символ доблесті, хоробрості й витривалості. У північних культурах вовк виступає символом зла.

Ворон — мудрість, скритність.

Голуб — символ лагідності, ніжності, чистоти й любові.

Дракон — сила, прозорливість, покровитель знань. Символ ненависті й зла, а також мудрості.

Змія — господиня життєвої сили, також богиня пітьми. Символ мудрості й сили.

Змія, що обвиває шию людини,

— уособлення зла.

Кішка — одночасно ніжна й лукава; залежно від обставин утілює шкідливі або добрі якості.

Кажан — характерна скритність. Це татуювання відносять до розряду окультних — уособлює ніч й темні сили.

Квітка — символ жіночності, часу, що йде, ніжності. Спокійний і розумний перебіг часу.

Лев — символізує людей, що перевершують інших особливою си­лою, владою і могутністю.

Метелик — пам'ять про духовно чистих померлих, що пішли в рай. Легкість, грація, емблема жінки.

Орел — символ висоти духу, сонця, тепла життя.

Павич — символ безсмертя й гордості.

Павук — володар долі, що плете нитку свого життя. Символ скрит­ності.

Скорпіон — насильство, нена­висть, помста.

Сова — уособлення всього таємного й темного, мудрості й скри­тності.

Троянда — символ прихованого потенціалу людини. Вбирає такі якості, як ніжність, гордість, лю­бов й владу.

Ящірка — хитрість, швидкість.
Підготувала Євгенія ПІКУЛИК.

1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка