№70 29 листопада 3 грудня 2007 на часі



Сторінка4/6
Дата конвертації03.12.2016
Розмір0,96 Mb.
1   2   3   4   5   6

На чому тримається світ
Ельвіра Смертенюк — лідер від природи. Дівчинкою мріяла стати балериною, але ба тьки наполягали на професії інженера: зна ли, — донька не буде, так би мовити, танцю вати під чужу дудку, вона має займатись се рйозною справою. Саме тому перша вища освіта здобувалась в Одеському технологіч ному інституті харчової та холодильної про мисловості, друга — в Київському торгово економічному інституті.

По закінченні Одеського інституту одна з кращих студенток, комсомольських ватаж ків, випускниця Ельвіра мала право пріори тетного вибору місця роботи. Могла обрати столицю або інші великі міста, але зупини лась на направленні, яке — знала — не за хоче взяти ніхто: прагнула показати, що не боїться труднощів, не шукає тепленького місця. Так «маленьке горобенятко вагою менше 50 кілограмів» опинилось у райцент рі далекого Туркменистану, на місцевому м’ясокомбінаті. Молодий спеціаліст з холо дильного обладнання був там бажаним пра цівником: температура повітря у п’ятдесят градусів в тіні виводила старі холодильники з ладу, тому роботи було «під зав’язку». Був і місцевий психологічний колорит, і специфіка радянських підприємств, де туші за возились, зберігались та продавались тон нами. Тільки сильний від природи характер допоміг не лише витримати численні випро бування, а й через незначний проміжок часу отримати підвищення, згодом запрошення для роботи в столиці. Працюючи на Ашха батському м’ясокомбінаті, доводилось бути і будівельником, і «діставалою»… Зокре ма, не бажаючи виконувати наказ про за пуск ненадійного холодильного обладнан ня, дівчина зуміла в Краснодарі за один мі сяць(!) добитись позапланового виготов лення чотирьох компресорних установок та відвантаження їх на двох платформах до комбінату.

Що складніші завдання перед нею поста вали, то більше загартовувався характер, — за тисячі кілометрів від рідних людей. Після довгих умовлянь, вловивши якось тремтіння в голосі дівчини, батько таки приїхав і майже силоміць забрав доньку до Хмельницького. Молодий спеціаліст відпрацювалатаки вста новлені три роки, навіть — на півроку більше.

Ельвіра Василівна переконана: якби не бу ло в її житті отих туркменських випробувань, вона б не стала такою, якою є нині.

У Хмельницькому теж цінувались спеціа лісти з холодильного обладнання. Ці знання та організаторські здібності спочатку нікому не відому жінку привели до Хмельницької бази м’ясорибторгу. Ельвіра Василівна про працювала 10 років головним інженером, ще п’ять років була директором Хмельниць кої риббази, з якої її перевели на посаду ди ректора м’ясної бази. Керувала колективом упродовж п’ятиріччя. А це саме ті підприєм ства, де реалізовувались держзамовлення по всіх союзних республіках. Керувати в ро зумінні Ельвіри Василівни — це не лише за безпечувати виконання завдань, які стоять перед колективом, а й обов’язково будувати — нові цехи, інші необхідні приміщення. Коли ж дійшло до того, що у неї спробували відібрати побудований нею за всіма вимога ми новий складхолодильник та й ще нака зали забезпечити в Києві документальну пе редачу його іншому підприємству, серце не скорилось.

Ось з того часу й почалась епоха відомої нині не лише в нашому краї, а й за межами України гостинної ґаздині Хмельницької торговопромислової палати (ХТПП), тала новитого менеджера, керівника колективу, який допомагає підприємцям у розширенні ринків збуту, сприяє підвищенню авторитету товаровиробників, передає новітні знання задля розвитку їх діяльності як в Україні, так і за кордоном, видає сертифікати, інші документи, пов’язані з зовнішньоекономіч ною діяльністю, організовує виставкиярма рки, конференції, ділові переговори тощо. Всього ж ХТПП надає з півтора десятка по слуг.

А починалось і цього разу традиційно — з нуля. Директор престижної в радянські часи бази добровільно пішла працювати у відділ маловідомої тоді торговопромислової па лати. Розташовувався він у двох кімнатках

на горішньому поверсі. Згодом, у процесі реорганізацій, ХТПП отримала приміщення в мікрорайоні Гречани. Ельвіра Василівна організувала там капітальний ремонт, наве ла порядок і енергійно керувала процесом розширення повноважень Палати. Мудрій, комунікабельній, високопорядній жінці йшли назустріч у високих кабінетах, її оціни ли колеги.

Кредо Ельвіри Смертенюк — усі сили віддавати реалізації мети. Саме цілеспря мованість допомогла знайти початковий капітал, дружба і взаємопідтримка поспри яли отриманню престижної ділянки під за будову. А вже які риси характеру, які тита нічні зусилля забезпечили завершення ві домої нині ошатної будівлі ХТПП, знають лиш Бог і сама пані Ельвіра. Не всі здога дуються, до прикладу, про новітню систе му опалення і кондиціонування в примі щенні, — її було запроваджено однією з перших в Україні. Зате хмельничани і гості міста з задоволенням відвідують виставки ярмарки й практично ніколи не виходять без покупки, підприємці беруть участь у се мінарах, конференціях, ділових перегово рах, делегати зза кордону відзначають офісний дизайн та високий рівень прове дення зустрічей. На запитання, що в людях найбільше ці нує, Ельвіра Василівна каже: розум, поряд ність, цілеспрямованість. Почувається щас ливою за роботою. Любить подорожувати, але зараз це зазвичай лиш відрядження. Віддана донька, дружина, мама, бабуся, па ні Ельвіра завжди з сердечним теплом гово рить про рідних, піклується, допомагає. Її велике серце вміщує все: любов, дружбу, професійні стосунки… Хіба не на таких лю дях тримається наш світ?
Людмила ЗАНЬ.
Маленька країна успіху
Не так давно, а конкретніше, трохи менше року, як у Києві, на вулиці Перспективній, побудовано «цікавий» центр. Тут щоденно теоретично і практично виводиться формула успіху у науковій, культурній та спортивній сферах діяльності. Власне, сама формула успішності у цих галузях людської діяльності вже діє, адже за короткий час усі, хто причетний до роботи Міжнародно­го науково-культурно-спортивного союзу «Формула», мов магнітом, притягли до себе сотні найяскраві­ших представників цих сфер. Більш романтична асоціація така — це маленька успішна країна у великій державі з великими проблемами. Президент цієї країни — Степан Ва­сильович Болотенюк. Тож наша розмова про все, що відбулося та відбудеться у цій казковій країні.

— Ви, як відомо, — президент Української академії оригіналь­них ідей. Це відповідальна поса­да, яка потребує максимум уваги до наукової сфери діяльності. Водночас очолюєте «Формулу», протягом року збудували приміщення для роботи науковців, представників культури і спор­ту. Як усе це поєднується?

— Президентом Академії мене свого часу обрано одноголосне. Адже вчені, які працюють у цій ор­ганізації, незалежно від віку — прогресивні і сучасні представники наукової сфери. Кожен з них у своєму арсеналі приніс наукові досягнення майбутнього. Але теоре­тичні ідеї, які ми називаємо прори­вними, потребують допомоги у плані визнання та реалізації. І тут необхідні мої знання та мене­джерська практика. А за освітою я — медик, юрист, але маю успішну менеджерську практику. Замоло­ду писав пісні, тексти, музику і сам їх виконував. Я — людина творча в усьому. Зараз часу не вистачає, але все ж іноді муза до мене навідується. Глибоко переконаний, що, перш за все, духовно розвине­на людина може стати успішною особистістю. Що стосується нау­кової сфери діяльності «Форму­ли», то в приміщенні, де вона базується, місця вистачить усім. Части­на вчених, які належать до Академії оригінальних ідей, — у складі «Формули». У нас є свій підрозділ, який працює над певною тематикою. Вчені допоможуть нам у досягненні максимальних результатів і в спорті, і в шоу-бізнесі, що в подальшому сприятиме тому, щоб мати високий рівень показників не лише в Україні. Без глибоких знань цього досягнути неможливо. Разом ми щоденно розпрацьовує-мо методи та стиль роботи потен­ційних лідерів. А «Формула» — це, перш за все, — Міжнародна гро­мадська науково-культурно-спор-тивна організація, яка базується в Києві. І ще шістнадцять осередків по всій Україні та за кордоном. Створення її — це перший етап нашої роботи. Паралельно ми буду­вали приміщення, бо з самого початку вирішили, що необхідно так зробити, щоб не наймати кутки по всьому місту. Ми створили максимально комфортні умови не лише для роботи вчених, спортсменів, але й для працівників культури та шоу-бізнесу, яких спочатку здиву­вали нашими можливостями, а потім запросили працювати у «наш дім». Тож три кити, на яких стоїть наша організація, мають свою базу.

— Чим ви здивували тих, хто вже зараз має визнання та достатньо високий рівень?

— «Формула» — це своєрідна лабораторія успіху. Перемагають ті, хто правильно побудував свою теорію та методику роботи. Тут ми будемо експериментувати і вчити, а головне — допомагати. Ця сервісна допомога потрібна для того, щоб артист чи спортсмен не розпорошував свою енергію на вирі­шення тих проблем, які можна подолати з максимальною затратою зусиль. У нашому центрі на сього­дні зосереджені найпрофесійніші люди. Вже облаштувались і пра­цюють декілька студій звукозапи­су. Усі вони, на перший погляд — конкуренти, але для загального блага прийшли працювати до нас. Адже кожен співак ніколи не користується послугами однієї студії. Потрібно шукати і удосконалювати свій матеріал.Зараз вже працюють шість таких студій: «Калина мюзік» Сергія Доценка, Юрія Лича, Дмитра Гиршензона та Анатолія Говорадла (дует «Свитязь»), Олега Шака, Сергія Сметаніна та Андрія Остапенка. Скоро відкриється студія звукозапису, на якій можна буде писати масштабні про­екти, записуючи водночас кілька інструментів. Це особливо потріб­но рок-музикантам. До нас прихо­дять лідери шоу-бізнесу і дивуються тим умовам, які ми створили. Кажуть, що ідея побудови такого центру давно обговорювалась. Але ми її реалізували. Стосовно спорту, то тут на сьогодні ми вже маємо свого призера чемпіонату Європи з боксу. Вісімнадцятиріч­ний Олександр Спірко тренується на нашій базі, яка забезпечує всім необхідним професійного росту молодого спортсмена. Ми активно співпрацюємо з Всеукраїнською федерацією з боксу. А от футбол нас цікавить лише як вид спорту, який займає лідерську позицію в світі та пропаганди здорового способу життя. Плануємо створити спортивну телевізійну програму за участю зірок шоу-бізнесу і цим хочемо привернути увагу широких верств населення.

— У комплексі це співробітництво може прискорити і процеси створення ринкової законода­вчої бази в шоу-бізнесі та спорті. Чи не плануєте виступити із законодавчими ініціативами на вищий рівень влади?

— Ми не ставимо перед собою таких завдань. Хоча «Формула» має свої правила і закони, які допомагають правильно органі­зувати роботу центру та органі­зації. Скоріше, ми на власному прикладі хочемо створити і до­вести правильність своєї форму­ли успіху. Вона на сьогодні вже існує і доводиться практично щоденно.

— А які ще проекти плануєте реалізувати?

— По-перше, розвивати напря­мок роботи з дітьми. Уже зараз на нашій базі працюють дитячі студії та колективи. Найближчим часом відкриємо ательє мод, де артисти зможуть пошити собі будь-який одяг у кращих дизайнерів. Уже провели переговори з модельєром Андре Таном. До нас приходили й інші. Артисти, та й усі, хто тут пра­цює, мають змогу не лише займа­тися у тренажерних залах, але й проводити репетиції танцювальних колективів. Зараз тут працює балет співачки Гайтани. А ще плануємо відкрити свій телевізійний канал і студію-продакшн та відродити ко­лись дуже популярну музично-піз­навальну програму Сергія Ждано-ва «Тинди-ринди» в оновленому форматі. Побудували для них студію і зараз знімаються пілотні про­екти. А головне — працювати, ду­же багато працювати, адже наша «Формула» ще така молода.

Я вважаю, що на сьогоднішній день не так багато зробив і відчуваю відповідальність за все те, що планувалося разом з колегами.

А нещодавно відбулася презентація, тобто так званий день відкритих дверей, для всіх бажаючих за­зирнути не лише у вікна цієї казкової країни, яку вже прозвали «маленьким українським Голлівудом». Гостей зібралося багато. Вітали з днем народження президента «Формули» та його колег зі святом артисти: Таїсія Повалій, Ніна Матвієнко, Павло Зібров, Анатолій Матвійчук, Фемі Мустафаєв, Остап Гавриш, Євген Коваленко, Алла Попова, Оксана Пекун, Астрая та компо­зитор Геннадій Татарченко, бандурист Роман Гриньків і багато, багато інших. Усіх цих людей здивувати чимось важко. Але всі вони були приємно вражені та здивовані. А головне, що в цьому центрі постійно лунають голоси дітей та дзвенить дитячий сміх. Президент Академії найбільше пишається тим, що він — батько трьох дітей та вже й дідусь, бо нещодавно син подарував йому онука. А ще у день презентації «Формули» всі бажаючі могли отримати від Степана Болотенюка його книгу «Архітип троїстості української народної культури», яку він усміхнене називає докторською дисертацією. Прочитавши її, можна втямити остаточно той факт, що Україна завжди була першою, кращою і створюють її' такою у наш час ті, хто знає справжню ціну на­шим минулим здобуткам та місце в історії людства.
Леся САМІЙЛЕНКО.

УКРАЇНА ТА СВІТ


Досить зомбувати людей брехнею і крутити світом
Нещодавно в одній із газет прочитав статтю "Петлюру спустили в каналізацію". У ній повідомлялося, як чільники пол­тавської мерії на догоду украї­нофобам (точніше, ворогам України і Росії) демонтували пам'ятний знак одному з найвидатніших земляків, патріотів України Симону Петлюрі. Прикро, що паплюження справжньої історії України підтримує мер міста Андрій Матковський, який у передвиборній агітці представив себе українцем.

Щоб не бути голослівними, зве­рнемося до історичних документів в оригіналі, до висловлювань про Симона Петлюру Л. Троцького (справжні ім'я і прізвище — Лейба Бронштейн), носія "міровой революції", як з'ясувалося, ворога українського і російського народів.


ИНСТРУКЦИЯ Агитаторамком му н истам на Украине

(РЕЧЬ НАРОДНОГО КОМИССАРА ТОВ. ТРОЦКОГО)

Товарищи!

То, о чем мьі здесь — в России — говорим совершенно открьіто, в Украине можно шептать лишь на ухо, а то лучше й совсем не гово­рить. Умение молчать єсть тоже од­на из фигур красноречия. ВьІ, товарищи, отправляетесь на Украйну. Помийте же, что нет труднеє работьі агитаторской, как на Украине. В третий раз мьі посьілаем сильньїе кадрьі туда й каждьш раз все с новой тактикой й новьіми приемами.

Первьім кадрам в 1917 году бьіло очень легко, от них требовалось подорвать доверие украинских крестьян к Центральний Раде й Генеральному Секретариату. В то время украинский народ не мог себе представить политической жизни своей отдельно от России, а позтому одно указание агитатора на то, что украинцьі отрьівают Украйну от русских, с которьіми рядом в окопах лежали, из одного котла ели, решало вопрос в нашу сторону, а намек на то, что Центральная Рада буржуазная, а Генеральньїй Секретариат состоит только лишь из генералов, окончательно отшибала в украинского крестьянства всякую охоту поддерживать своє правительство. Намного труднеє дело обстояло при втором походе на Украйну, по­тому что мьі готовились воевать с гетманом, а пришлось иметь дело с Петлюрой. В связи с зтим й зада­ча агитаторов сильно усложнилась. Нужно бьіло руководителя противогерманским народньїм восстанием Петлюру уронить в глазах самих повстанцев. Зто бьіла очень трудная задача, в особенности, когда Петлюра покрьіт бьіл славой свержения гетмана, отдачи трудовому крестьянству УкраиньІ всех земель без вьїкупа й немедленного созьіва трудового конгресса. Предвиделась затяжная война. Но нам помог случай с полковником Балабаганом, которьій изменил повстанческому правительству й перешел на сторону Деникина. Указьівание агитаторов на зтот случай, связьівание его с тем, что Петлюра бьіл членом Генерального Секретариата, утверждение мьісли, что Петлюра сверг гет­мана для того, чтобьі самому стать гетманом, что "самостийна" Украйна зто значит Гетманщина, зто значит Павло Скоропадский или Петлюра, охраняемьій немецкими штьїками, — все зто, искусно соткано нашими агитаторами в густую сеть, сделало крестьянскую среду столь надежной, что она не вьідержала, в югозападной части Киевской, а также Полтавской губерниях вспьіхнули народньїе восстания против ПетлюрьІ й его армия бьіла почти уничтожена без всякого тру­да со стороньї КраснойАрмии. Вот что значит хорошие агитаторьі. Совет Народньїх Комиссаров крепко надеется, что й вьі не посрамите земли Русской.

Ни для кого не секрет, что не Деникин принудил нас оставить предельї УкраиньІ, а грандиозное восстание, которое подняло про­тив нас украинское сьітое крестьянство. Коммуну, чрезвьічайку, продовольственньїе отрядьі, комиссароевреев возненавидел украи­нский крестьянин до глубиньї ду­ши. В нем проснулся спавший сот­ий лет вольньїй дух запорожского казачества й гайдамаков. Зто страшньїй дух, которьій кипит й бурлит, как сам грозньїй Днепр на своих порогах, й заставляет украинцев творить чудеса храбрости. Зто тот самьій дух вольности, которьій давал украинцам нечеловеческую си­лу в течение сотий лет воевать про­тив своих угнетателей: поляков, русских, татар й турок й одерживать над ними блестящие победьі. Только безграничная доверчивость й уступчивость, а также отсутствие сознания необходимости постоянной крепкой спайки всех членов государства не только во время войньї — каждьш раз губили все завоевания украинцев. Потому они рано потеряли свою "самостийность" й живут то под Литвой, то под Польшей, то под Австрией, то под Россией, составляя собой очень ценную часть зтих держав. Зти бьітовьіе особенности характера украинцев необходимо помнить каждому агитатору й его успех будет обеспечен. Помийте также, что так или иначе, а нам необходимо возвратить Украйну России. Без украинского угля, железа, рудьі, хлеба, соли, Черного моря Россия существовать не может, она задохнется, а с ней й советская власть й мьі с вами. Идите же на работу, трудную, ответственную работу. Конкретно ваша задача сводится к следующему:

1. Не навязьівать украинскому крестьянству коммуньї до тех пор, пока наша власть там не окрепнет.

2. Осторожно заводить ее в бьівших йменнях под названием артелей или товариществ.

3. Утверждать, что в России нет коммуньї.

4. В противовес "самостийнику" Петлюре й другим говорить — что Россия тоже признает самостийность УкраиньІ, но с советской властью, а Петлюра продает Укра­йну буржуазньїм государствам.

5. Так как нам необходимо обезоружить всех повстанцев, чтобьі они снова не обратились против нас, а зто обезоруживание вьізовет недовольство среди крестьянских масс, — необходимо внушать, что среди повстанцев большинство деникинцев, буржуев й кулаков.

6. Труднеє дело состоит с Пет­люрой, так как украинское крестьянство на него й надеется. Нужно

бьіть осторожньїми. Только дурак или провокатор без разбора й везде будет твердить, что мьі воюєм с Петлюрой. Иногда, покуда не разбит Деникин, вьігодно распускать слухи, что советская власть в сою­зе с Петлюрой.

7. Если будут случай грабежей в Красной Армии, то их необходимо сваливать на повстанцев й петлюровцев, которьіе влились в Крас­ную Армию. Советская власть постепенно расстреляет всех петлюровцев й махновцев й повстанцев, потому что они вредньїй злемент, й зто будет явньїм доказательством не только строгой революционной дисциплиньї, но й суровой карой за грабеж.

8. Так как правительство Рос­сии вьінуждено вьівозить хлеб из УкраиньІ, то на вашей обязанности, товарищи, обьяснить крестьянам, что хлеб возьмут только с кулаков й не для России, а для бедньїх украинских крестьян, для рабочих й Красной Армии, которая изгнала Деникина из УкраиньІ.

9. Старайтесь, чтобьі в СоветьІ й ИсполкомьІ вошло большинство коммунистов й сочувствующих.


Ю.Принять все мерьі к тому, чтобьі на Всеукраинский сьезд Советов не попали такие от волостей, которьіе могут примкнуть на сг>езде к нашим врагам, й таким обра­зом избрать правительство Украи­ньІ не из rоммунистов-большевиков. Отправляясь ньіне на работу в Украйну, помийте, что вам здесь передавалось, не забудьте зтих моих десяти заповедей: они во многом вам помогут, кроме того знайте, что для достижения цели все средства одинаково хороши. Ни на одну минуту не забьівайте, что Украйна должна бьіть нашей, й нашей она будет только тогда, когда будет советской, а Петлюра вьішиблен из памяти народа навсегда. Желаю вам полного успеха й счастливого пути. (Праці Українського Наукового інституту. Варшава.1932 рік, стор. 149151). З історичного документа вихо­дить, що С. Петлюра хотів селя­нам України передати землю в довічне особисте користування, що протирічило ідеям про світо­ве панування. Тому агітаційною брехнею селянство України було спрямоване проти С.Петлюри, а потім, щоб не було супротиву об­дуреного брехнею українського селянства, його знищили голодомором у 1932-33 роках в ім'я "мі­ровой революції" — панування прошарку злочинців над народа­ми світу.

Комуністичні режими знищили 110 мільйонів людей і самі пішли в небуття. Комуністичні партіі ще жевріють в країнах СНД завдяки, наприклад, голосам пенсіонерів від партноменклатури, яких кому­ністична більшість ВР України на­ділила пенсіями від 3 до 15 тисяч грн. на місяць.

Сьогодні нащадки Л. Троцького (Л. Бронштейна) мріють створити Євразійську Імперію. Вандали з т. з. Євр...азійського... союзу молоді з метою створення хаосу в Україні (в хаосі, як у каламутній воді, лег­ше рибку мільярдами ловити, гра­бувати) в жовтні зчинили акт ван­далізму на горі Говерла. Зрізали тризуб, розбили пам'ятну плиту грекокатолицької церкви та па­м'ятний знак, присвячений Кон­ституції України, тобто плюнули в обличчя кожному українцю.

Хто ж криється за вивіскою? Не видно, щоб це неподобство робили росіяни чи українці, — вони повинні шанувати звичаї, культуру, мову од­не одного. За діями можна думати, що за Євр...ховаються марксисти, троцькісти, леніністи — вони з Єв­ропи, а за азійським... союзом за­ховались сіоністи, маоїсти, полпотівці з азійського континенту, тобто одна ідеологічна компанія під різ­ними вивісками. Щоб борці за світове панування засвітились, необ­хідно терміново в українські паспо­рти ввести графу національність.

Американський вчений Р.Коллінз довів, що імперії довго не іс­нують, розвалюються з величезни­ми втратами для людства і приро­ди Землі. Для прикладу, недавні втрати запланованим нищенням українців голодомором, євреїв голокостом, нищення природи гон­кою озброєнь. Через 3040 років, через імперіалістів, життя на Землі буде надзвичайно важким (в цьому році земляни отримали най­менший урожай зернових за останні 25 років). Грабіж праці на­родів і концентрація її в золоті ні­чого хорошого не несе і для грабі­жників тому, що золотом ситий і обігрітий не будеш.

Японія, що стала найбагатшою країною в світі вже в післявоєнний період, довела — загарбанням чу­жих земель і порушенням Божих заповідей добра не наживеш, на­живеш тільки ворогів. Тому україн­цям і росіянам потрібно берегти братерські відносини, поважати здобутки кожного народу і давати гідну відсіч усяким Євразіятам, які хочуть руками українців і росіян знищити швидше і Росію, і Україну. Ще у 1851 році патріот Росії Герцен застерігав: "Якщо вона (Росія) далі прямуватиме петербурзьким шля­хом або повернеться до московсь­ких традицій, — вона не матитме іншого призначення, ніж накидати­ся на Європу, як напівварварська, напіврозбещена орда, руйнувати цивілізовані країни й нарешті заги­нути серед загального спустошен­ня". Наче сьогодні сказано.

Сьогодні Росії потрібні друзіукраїнці, а не ворогиукраїнці. Для підтвердження наведу абзац з "Союзной ГазетьІ" № 2, 2002 рік: "Свои геополитические устремления Пекин пьітается реализовать в дальневосточном регионе России, где осуществляется проникновение китайского капитала, идет активньїй процесе расселения китайцев в городах Сибири й Дальнего Востока". Цей процес зараз дуже активний. Щоб зберегти дітей і внуків від майбутніх потрясінь, і українцям, і росіянам необхідно берегти свої держави шляхом вну­трішнього єднання, як у хорошій сім'ї, як це роблять євреї. У "Кате­хізисі єврея в СССР" (Катехізис — з грецької повчання, статут) дуже правильно написано: "Евреи! Лю­бите друг друга, помогайте друг другу. Помогайте друг другу, даже если ненавидите друг друга. Наша сила — в единстве, в нем залог успехов, наше спасенне й процветании. ...Единство — зто цель, но оно же й средство к достижению це­ли... Все остальное — производное, оно придет само собой". Ті, що сіють ворожнечу між україн­цем і росіянином навіть на мовно­му ґрунті, є ворогами не тільки України і Росії, вони є ворогами людства і ворогами природи МатінкиЗемлі тому, що ворожнеча не тільки нищить людей, а й без­дарно нищить природні ресурси.
Юрій ЖУК,

заслужений діяч науки і техніки

України, відмінник вищої школи

СРСР, доктор технічних наук,

старший науковий співробітник

з технології сільгосппродуктів,

найкращий освітянин України

за 1998 і 2000 рр.,

професор кафедри товарознавства

та експертизи продовольчих

товарів Полтавського університету

споживчої кооперації України.


1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка