№70 29 листопада 3 грудня 2007 на часі



Сторінка1/6
Дата конвертації03.12.2016
Розмір0,96 Mb.
  1   2   3   4   5   6
№70 29 листопада 3 грудня 2007

НА ЧАСІ


Стандарти НАТО: міф чи реальність? (В Україні прийнято вважати, що все західне — найкраще. У військовопромисловому комплексі навіть виробився термін — «стандарти НАТО». Наразі з’ясовується, що таких не існує в природі. Просто таким чином позначають ступінь можливої інтегрованості збройних сил до ПівнічноАтлантичного пакту )

"Ми виграли суди тому, що піднялося все село" ( Мов гайвороння? На «халяву»? А починався розвал типово. Рап­том кудись поділися так звані колго­спи, на їхньому місці з'явилися якісь ТОВ (Товариства з обмеженою відповідальністю), котрі почали прихо­плювати собі землі й майно. І селяни КСП «Андріївське», як і багато інших в Україні, також опинилися біля розбитого корита)

_______________________________________________________________________

МОЛОДІЖНЕ ПЕРЕХРЕСТЯ

Травневі нотатки серед зими... ( Людна столична площа. Черго вий розважальний захід на ній, як завжди, зібрав тисячі людей. Довкола пісні, танці і купи різ нокольорових рекламок. Серед натовпу дітей, чоловіків, жінок, молоді стояв худорлявий, сивий, як голуб, дідусь з орденами на грудях. ) 

Крокуймо за легендою, або Хам — Ноїв син... ( 2007й стане незабутнім ще й то­му, що в цей, за астрологічним ка­лендарем, рік Свині Україна про­щається з проектом «Співаючий ректор». Не перший рік, щоправ­да, прощається, але, здається, що нарешті доленосний для держави «Співаючий ректор» плавно пере­ходить...)

Власна воля чи необхідність? ( Ви, мабуть, дуже часто задаєте собі питання. І так же часто не може­те знайти на них відповіді. Не беруся відповідати на все, але, сподіваюсь, що мої міркування хоч трішки допо­можуть вам. Отже, яким чином вда­ється співіснувати різним людям?)

______________________________________________________________________

КУЛЬТУРА

Зустріч з маестро L'italiano (Неперевершений мелодист, та лановитий італієць, композитор світового рівня завітав з єдиним концертом до Києва. Палац “Укра їна”, величезна афіша — 23 листо пада 2007 — Тото Кутуньйо. Упро довж багатьох років звуки струн його гітари й неповторний тембр не залишають спокійними бага тьох з нас.)

_______________________________________________________________________

НІВРОКУ


Палац для королеви... своїми руками ( «Я будую свій дім!»—заявила Оля Остапчук. Сказала і почала, хоча сама навчалася й працюва­ла на двох роботах. Та чи мож­на нині своїми руками побудува­ти палац пересічній людині, а не олігарху?

Ну, то й що?— скаже прискіпли­вий читач. Адже власна свобода ні в чому так гармонійно не прояв­ляється, як у можливості мати вла­сне житло. Причому, не одну з цих міських «душогубок» (хоч для когось і це розкіш), де тільки й того, що переспати, а жити, даруйте, просто каторга...)

_________________________________________________________________________

КРИМІНАЛ


Пірати метро ( П'ятниця, 11.45 ранку. Я щойно прибув до Києва швидким «ЛьвівЛуганськ», поспішаю на зустріч, про яку по мобільному домовився, ще сидячи в потязі. Біля станції метро­політену «Вокзальна» людей, як завжди. А от унизу, на пероні, їх значно більше. З боку «Академмістечка» неквапно підходить потяг. )

_______________________________________________________________________

ЗДОРОВ'Я

«Серійний вбивця» — нікотин (За все в житті потрібно платити, та часом буває ціна дуже висо­ка. І чого варте задоволення, за яке доведеться розплатитися влас­ним здоров'ям, а часом і здоров'ям рідних та друзів? Не секрет, Ідо куріння призводить до негативних наслідків, викликає безліч хвороб, не кажучи вже про те, що, за даними Всесвітньої організації охоро­ни здоров'я, воно займає друге місце в списку причин передчасної смерті людей. Щорічно нікотин вбиває близько 5 мільйонів чоловік, та люди не вдаються до переосмислення своїх дій. Все закінчуєть­ся пустопорожньою балаканиною.)

_______________________________________________________________________

ОЧЕВИДНЕ НЕЙМОВІРНЕ

Чи є світло в кінці шахти? ( На це запитання відповів голо ва Незалежної профспілки гірни ків України Михайло Волинець. «У полі гарний трактор, він по чав орати, а це шахта, там газ, там бувають обвали. Все набагато сер йозніше», — так романтично роз почав коментувати трагедійну си туацію з українськими шахтами Михайло Волинець. Порівнявши німецькі шахти з українськими, Михайло Волинець зауважив, що...)

________________________________________________________________________

ДОБРИЙ ПРИКЛАД

На чому тримається світ ( Ельвіра Смертенюк — лідер від природи. Дівчинкою мріяла стати балериною, але ба тьки наполягали на професії інженера: знали, — донька не буде, так би мовити, танцю вати під чужу дудку, вона має займатись се рйозною справою. Саме тому перша вища освіта здобувалась в Одеському технологіч ному інституті харчової та холодильної про мисловості, друга — в Київському торгово економічному інституті)

Маленька країна успіху ( Не так давно, а конкретніше, трохи менше року, як у Києві, на вулиці Перспективній, побудовано «ціка­вий» центр. Тут щоденно теоретично і практично виводиться формула успіху у науковій, культурній та спортивній сферах діяльності. Власне, сама формула успішності у цих галузях людської діяльності вже діє, адже за короткий час усі, хто причетний до роботи...)

_________________________________________________________________________

УКРАЇНА ТА СВІТ

Досить зомбувати людей брехнею і крутити світо (Нещодавно в одній із газет прочитав статтю "Петлюру спустили в каналізацію". У ній повідомлялося, як чільники полтавської мерії на догоду украї­нофобам (точніше, ворогам України і Росії) демонтували пам'ятний знак одному з найвидатніших земляків, патріотів України Симону Петлюрі)

Руїна української культури: хто винен (Пізніше з’ясувалось, що ще півто ра роки тому її майстерню перевели з нежилого фонду в житловий (без відома Беглярової!) і прописали там якусь жінку. Це при тому, що гроші за оренду Емма сплачувала регуля рно. Виправдовується влада тим, що, мовляв, із художників вона отримує мало доходу.)

Що є життя? Гра..( На відміну од «крутих», предста вники цих професій не надто емо ційні, «нефарт» переносять врівно важено й без погроз вщент рознес ти казино й машини його власників.)

________________________________________________________________________

ПОДОРОЖІ


Океан, що "забрів" між скель (На планеті нашій багато місць, здатних залишити в пам'яті яск­равий слід. Норвезькі фіорди — одне з неповторних явищ природи, що зачаровує і дивує, збагачує натхненням і "проситься" на всі зні­мки твого фотоапарата. Відчути Норвегію, не побачивши фіордів, не пройнявшись ритмом і красою океану, що "забрів" між скель, неможливо. Як і неможливо забути бачене. Можна спробувати пе­редати враження словами, хоча й це неабияк складно...)

________________________________________________________________________

ПЛАНЕТА ЛЮДЕЙ

Філософія ТАТУ (Татуювання. Як і звідки воно прийшло. Татуювання — це один з різно­видів бодіарту, тобто мистецтва прикрашати тіло, що являє собою малюнок, нанесений на шкіру шляхом пробиття її покриву на невели­ку глибину із занесенням фарбувального матеріалу. Розфарбовування шкіри в будьяких його проявах з'явилося ще в часи зародження людства.)

Київ знову визволили (У листопаді далекого 1943го в столицю України Київ у запеклих боях заходили радянські війська. На скелястому березі Дніпра, на Букринському плацдармі біля села БаликоЩучинка, при форсуванні Дніпра полягло майже 300 тисяч радянських солдатів і офіцерів)

_________________________________________________________________________

СЛОВО НЕ ГОРОБЕЦЬ

НА ЧАСІ


Стандарти НАТО: міф чи реальність?

В Україні прийнято вважати, що все західне — найкраще. У військовопромисловому комплексі навіть виробився термін — «стандарти НАТО». Наразі з’ясовується, що таких не існує в природі. Просто таким чином позначають ступінь можливої інтегрованості збройних сил до ПівнічноАтлантичного пакту. Однак і тут існують нюанси, наякі слід звернути увагу, перш ніж відкривати комусь свої технологічні секрети й досягнення.

Класичною у цьому розрізі є історія з нашим літаком Ан70, якому немає аналогів у світі. За льотними й іншими параметрами він випередив літакобудування на десятки років. Ну й що з того? Адже не лише країни НАТО, але й Росія, котра співробітничала з АНТК імені Антонова в розробці цього літака, відмовилися від його використання. Генерали ПівнічноАтлантичного блоку обрали одну із західних фірм, котра й досі лише розробляє ту технологію, котра давно вже впроваджена антоновцями. Та й кому довірилися?! Ця фірма зірвала всі строки створення літака, тим самим «підставивши»військові відомства Франції та Туреччини, які вже мали отримати аналог для подальшого випробування, яке тепер не відомо, коли й настане. Ан70 же на 80 відсотків пройшов державні випробування для отримання відповідного сертифіката.

Це ми так самі себе покарали. А як, приміром, чинять наші сусіди поляки? Вступивши недавно до НАТО, вони зайнялися переозброєнням Війська Польського, але з наголосом на власний військовопромисловий комплекс, що забезпечує робочими місцями громадян їхньої країни. Зокрема, польські профспілки вчинили серйозний спротив планам НАТО оснастити польську армію танками «Леопард», позаяк військовопромисловий комплекс цієї країни успішно розробляв власні танки на основі харківських аналогів Т72, Т80У та інших українських, що успадкували передовий досвід танкобудування ще з часів знаменитої слобожанської «тридцятичетвірки» у Другу світову війну.

І не поступаються принципами, бо захищають національні інтере си навіть перед союзниками.

Перед Україною нині також стоять значні питання, адже ми все тісніше контактуємо з НАТО, отож рано чи пізно потрібно буде вибирати шляхи зміцнення обо роноздатності країни. Адже тут існують суттєві прогалини, зокре ма в нас немає власних бойових літаків. Тож доведеться за при йдешні десять років обирати один із трьох варіантів: а) літаки США; б) європейські винищувачі й бомбардувальники чи в) їхні ро сійські аналоги. Перші недавно зганьбилися, коли в одній із но вих країнчленів НАТО винищу вач F16 почав «капризувати» в повітрі, а громадськість зчинила рейвах, мовляв, підсунули мотлох за принципом: «на тобі, небоже, що мені не гоже». Зпоміж євро пейських виокремлюються фран цузькі «міражі» чи їхні шведські аналоги, але також можуть підсу нути застарілі зразки. Та, власне, на російські, як і на будьякі іно земні, не можна покладатися, бо сучасна технологія на випадок бойових дій може забезпечити їх ню руйнацію через закладені в конструкцію спеціальні програ ми. Тож покладатися треба лише на власні сили.

Президент України Віктор Ющенко недавно заявив, що державне оборонне замовлення на 2008 рік становитиме майже 2,5 мільярда гривень (500 мільйонів доларів США), що, приміром, екс пертами Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння було роз цінено як дозвіл на відкриття вну трішнього ринку оборонної про дукції. Якщо подібний рівень асиг нувань і справді збережеться, то впродовж найближчих п’яти років Україна зможе виконати значну частину задекларованих пріорите тів у військовій галузі. Приміром, модернізувати ключові озброєння системи протиповітряної оборони С300, літаки Міг29, Су27, ство рити оперативнотактичний ракет ний комплекс і навіть реанімувати проект Ан70.

І такий державницький підхід здатний підвищити нинішній рівень «стандартизації» під вимоги НАТО від 40 до 70 відсотків. Більше того, нові розробки забезпечать і надходження валюти: нинішні мо жливості ВПК України не дозволя ють продавати зброї на світовому ринку більше, ніж на мільярд до ларів, а завдяки плану Президента зможемо перекрити й півтора мі льярда. Але не самотужки, а в ко операції із західними партнерами. І нам є що їм запропонувати.

Приміром, конструкторське бюро «Луч» розробило 120міліметровий заряд для танка «Ятаган», яким харківські танкобудівники оснастили всю армію Пакистану, й тепер не залежимо від колишніх «партнерів» з Росії, котрі бойко том поставок тодішнього аналога намагалися зірвати півмільярдний контракт. Науковці НДІ «Гідропри лад» розробили гідроакустичну систему, що зацікавила НАТО і яка ефективно веде пошук підводних човнів та інших об’єктів на глибині. Мають ще одну розробку, яка швидко виявляє підводних плав цівдиверсантів.

Миколаївські корабели створи ли такі технології, котрі жорсткі ші за ті «стандарти» НАТО й тим самим зацікавили західних фахів ців своїми технологіями «стелс» та іншими засобами захисту бо йових кораблів. Саме через це директора Казенного дослідни цькопроектного центру корабле будування Євгена Борисова ще 1996 року з великим пієтетом зу стрічали в штабквартирі НАТО в Брюсселі. Корабелам може по сприяти кооперація з француза ми, котрі є монополістами в світі по створенню корветів. А саме таких корабельних систем нам і не вистачає.

Директор Центру інформації та документації НАТО в Україні Мішель Дюре на круглому столі «Можливості ВПК України щодо пере оснащення Збройних Сил України за стандартами НАТО» наголосив, що для Заходу нині важливі розро бки для боротьби з тероризмом, на що адекватну відповідь можуть дати українські науковці й констру ктори. Фахівці «Укрспецтехніки» розробили технології, які попере джають проникнення терористич них груп на військові бази, АЕС, ГЕС тощо, котрі перевищують па раметрами західні аналоги. Примі ром, розробка українців дозволяє виявити замаскованого терориста за 1200 метрів, американська лише на відстані 500 метрів. Техніку аме риканці виявляють за 1000 метрів, а наші — за 20 кілометрів…

Та особливо потужні всетаки «антоновці». Їхні «Руслани» виграли тендер у «Боїнга» й тепер значна частина перевезення кон тингентів миротворців, вантажів, медичного спорядження здійсню ється літаками українського авіапі дприємства. Разом з французькою корпорацією «Таліс» розробля ється Ан74 для транспортування вантажів та патрулювання в зонах НАТО. Ан28 серійно випускають у Польщі, за який боролися мінобо рони і військовоморський флот цієї країни. Загальне захоплення викликає Ан148, але не скидають з рахунку «антонівці» й Ан70.

Тож, як бачимо, рівень досяг нень наших науковців, конструкто рів і всіх працівників військово промислового комплексу достат ній, аби забезпечити високу обо роноздатність Збройних Сил України. Наші стандарти часто пе ревищують аналоги, за якими фо рмуються сили НАТО. Тож маємо з чим стукати у двері цього обо ронного союзу.

Юрій БРЯЗГУНОВ.


"Ми виграли суди тому, що піднялося все село"
Мов гайвороння? На «халяву»?

А починався розвал типово. Раптом кудись поділися так звані колго­спи, на їхньому місці з'явилися якісь ТОВ (Товариства з обмеженою відповідальністю), котрі почали прихо­плювати собі землі й майно. І селяни КСП «Андріївське», як і багато ін­ших в Україні, також опинилися біля розбитого корита. Хоча іще 27 черв­ня 1951 року виконком Макарівсь­кої районної ради народних депута­тів Київської області видав сільгосп­артілі імені Молотова (після того колгосп імені Леніна та КСП «Андрі­ївське») «Державний акт на вічне ко­ристування землею колгоспами». Цим актом за сільгоспартіллю імені Молотова було закріплено 3984,95 га землі. На момент передачі земель у колективну власність КСП «Андрі­ївське» 1995 року площі не змінювалися, але на земельні паї людям ви­ділено було всього 1848,2 га. Понад дві тисячі гектарів зникли в невідо­мому напрямку. А тут іще з'явилося ТОВ з такою ж назвою, як і КСП — «Андріївське». Отак собі ніби мир­но співіснували з 16 березня 2000 року по 18 січня 2002 року, а тоді раз — і все майно та землі «шитокрито» опинилися в ТОВ. Ні рішен­ня загальних зборів КСП, ані рішен­ня суду про його ліквідацію, як мало би бути. Зате є рішення РДА №72 за 18 січня 2002 року. І довідка з по­даткової «про зняття з обліку плат­ника податків КСП «Андріївське» у зв'язку з ліквідацією за рішенням зборів засновників 15 лютого 2000 року». І тільки аж 2 грудня 2006 ро­ку селяни дізнаються, що це ТОВ привласнило собі статус правонасту­пника їхнього КСП. Але ж у КСП всі знають, що таких зборів не було, люди цього питання не вирішували, не було акту ліквідаційної комісії з балансом, затвердженим органом, який би призначив цю комісію. Усе це — лише за зверненням директо­ра ТОВ «Андріївське» П.А.Цвіліховського, який у заяві (без дати) по­просив тодішнього голову РДА А.В. Гербута ліквідувати КСП «Андріївсь­ке» (тобто конкурента ТОВ), зареєс­троване 21.04.1997 р. за № 97. А той дав письмову вказівку підготува­ти розпорядження — ось і все «до­тримання закону».

Так відбулося рейдерське захоп­лення КСП «Андріївського» ТОВ «Андріївським». Але в Андріївці ка­жуть, що «документи, як і рукописи,не горять». І тому за документами відновили історію створення ТОВ. А було це так. 15 лютого 2000 року зі­бралося шість добре відомих у селі людей і назвали своє зібрання Уста­новчими зборами, на яких вирішили створити ТОВ «Андріївське», ухва­лити Статут і своє рішення оформи­ти протоколом №1. Ці шестеро гро­мадян і стали учасниками ТОВ. По­єднали своє майно в ТОВ, створили статутний фонд 46250,00 грн. (От тільки чи внесли ці гроші, ніхто не знає). До тексту статуту вписали дуже важливу для себе фразу: «Това­риство з правонаступником прав та обов'язків, майна реорганізованого КСП». Потім оголосили, що ТОВ є правонаступником КСП. Але замовчали, що «частково», і що «правона­ступники» — це всього лише оті 6 чоловік, які організували ТОВ, тобто вони самі, а решта, виходить, ніхто! Саме як правонаступники, 5 із 6 учасників ТОВ 15.07. 2001 схвалили схему поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП, якою передбачили розподіл 1848,2 га угідь із 2129,7, виділених селянам для розпаювання держа­вою. Різниця між цими сумами — 281,5 га земель колективної власно­сті КСП за «помахом палички» (тоб­то, як вони потайки й розраховували) зникло. Чи могли в районі не зна­ти, що відбувається? Наївне запитан­ня. Тим паче, щодо «правонаступництва». Отже, гралися, як котик з мишкою із селянами, «своїми раба­ми»? А тоді у районі з'явилися жев­жики із незаконного скуповування земель. І тут район показав великий «фігвам» ТОВ. Назвавши речі своїми іменами: «А чи не схоже це на орга­нізовану групу, яка використовує службове становище, аби завдати значної шкоди КСП, і що відповіда­льність за це передбачена ч. З статті 206 Кримінального кодексу України? І попахує позбавленням волі на 510 років?» Тоді пан Цвіліховський чкурнув, куди очі дивляться, за ним й інші учасники ТОВ з оригіналом сво­єї печатки. А на зміну їм приїхала, як кажуть в Андріївці, джазгрупа» із чотирьох (два Ващенки та два Си­доренки), розділили на чотирьох статутний капітал ТОВ. І почали на­ступ на поглинання КСП.

За законами бухгалтерії, статутний капітал без рішення загальних зборів не може збільшуватися або зменшуватися, насправді ж «без суду і слідства» відбулося ось що. На 1997 рік КСП мало 8,409 млн. грн. На 2000 р. створене ТОВ мало статутний капітал 46, 25 тис. грн. (у 182 рази менший, ніж у КСП), і цього ж року при визначенні майнового паю статутний фонд КСП вже виявився незаконно зменшеним до 5,695 млн. грн. А вже нині, в 2007му, ТОВ із 4 чоловік намагається віддати КСП із 673 членів всього лиш 320 тис. грн. Тобто, в 26,3 раза менше, ніж воно було 1997 року, при заснуванні КСП. Ось така анатомія пограбування селян. Тобто, руйнування села.

У кого ще «писок у пушку»? Але документи, як рукописи, справді не горять. Члени КСП най­няли собі доброго юриста — пред­ставника своїх інтересів. Зібрали до­кументи, які свідчать, що ТОВ не може бути правонаступником КСП, й подали до райсуду. Суддя П.М.Тюхтій... просто не прийняв позов до розгляду, навіть без пояснень: а який же суд може з цим розібрати­ся? Селяни розцінили це як пору­шення своїх прав. Той же суддя від­мовився прийняти до розгляду й другу заяву — на встановлення фа­кту, що розпаюванню підлягає не 1848,2га, а 2129,7. (КСП також до­слідило історію зникнення різниці. РДА на 1.01.05 незаконно видала із колгоспних земель неіснуючим чле­нам КСП «Андріївське» 126 серти­фікатів на загальну площу 350,3 га землі, а також любителям порпатися на городі ще 211 га андріївських земель) Селяни розцінили це як неба­жання судді діяти згідно із законом і бажання «впритул не помічати», що ТОВ порушує права аж 673 членів КСП. Отож в одному з випусків сво­го «Вісника» пообіцяли оприлюднити прізвища осіб, які «вчиняли масо­ві репресії щодо членів КСП та територіальної громади села Андріївка в останні 10років, незалежно од займаних ними посад».

Слово, дійшло до того, що позов був прийнятий. Але як розглянутий? Члени КСП вимагають у позові ска­сувати незаконне рішення РДА, а в своїй постанові суддя пише, що колгоспники звернулися до суду з приводу оренди землі ТОВариством. Селяни тоді — апеляційну скаргу до вищестоящого суду з переліком статей, які порушив чи не бажав засто­совувати районний суддя. І щодо «відсутності документів, обов'язко­вих для скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності» — юридичної особи (КСП). І щодо нібито «пропущених термінів звернення до апеляційного

суду»— бо ж, крім багато чого ін­шого, позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи визнати незаконним правовий акт органу державної влади, яким порушено його право власності чи інше майнове право (ч.1 ст.368 ЦК України). А рішення Макарівської РДА №72 за 18 січня 2002 року про ліквідацію КСП «Андріївське» і є правовим актом органу державної влади, який елементарно порушив майнове право членів КСП «безоплатно та довічно користуватися 3984,95 га землі». Вказали й на інші норми Процесуального права, які порушив райсуд. Наприклад, ч.З ст.2 КАС України — оскільки не переві­рив наявність підстав у РДА для ска­сування державної реєстрації КСП «Андріївське». Ст. 8 — щодо верхо­венства права. Ст. 10 — щодо рівно­сті всіх учасників адміністративного процесу перед Законом і судом. Ст. 11 — щодо змагальності сторін, диспозитивності й офіційного з'ясу­вання обставин у справі.(Члени КСП бачили, як суддя П.М Тюхтій факти­чно виконував функції представника (адвоката) ТОВ «Андріївське»). Ст.70 — щодо належності та допус­тимості доказів, на підставі яких бу­ла винесена постанова суду (оскіль­ки заяви про вихід членів КСП із КСП — підроблені документи, як і протокол про проведення загальних зборів членів КСП «Андріївське» 15.02.2000 року). Частини 3 ст.153 щодо ухвалення постанови на під­ставі фальшивих доказів., ч.2 ст.153 щодо законності рішення за позовом, щодо його обгрунтованості...

І тільки колегія Київського апеляційного адміністративного суду під головуванням судді Володимира Іва­новича Маслія скасувала ту постано­ву райсуду. Визнала незаконним і скасувала рішення №72 за 18 січня 2002 року Макарівської РДА про ліквідацію КСП «Андріївське» (іденти­фікаційний код 3754892) і зобов'язала Головне управління статистики включити КСП до Єдиного державного реєстру підприємств та органі­зацій України. Що це означає? Що земля, все майно підприємства — громадські будівлі, споруди, трактори, комбай­ни, транспортні засоби, устаткування, житлові будинки, продуктивна та робоча худоба, посіви та багаторічні насадження, вироблена продукція, кошти, цінні папери, інше майно на­лежать на праві спільної часткової власності — його членам, а підпри­ємству — на праві повного господарського відання. Що статутний фонд КСП становить 8,409 млн. грн., «а ті, хто його розкрадав, повернуть селянам викрадене». Що розпаю­ванню підлягає не 1800 га, а 2129,7 га, згідно з «Державним актом про право колективної власності на зем­лю» (серія КВ №000002), виданого сільрадою на підставі рішення 5 сесії 22 скликання 15 листопада 1995 ро­ку. Що чинним є «Державний акт на вічне користування землею колгос­пами» за 27 червня 1951 року, яким за колгоспом було закріплено 3984,95 га землі. У цьому акті зазначено, що скорочення цих земель не допускається, допускається лише їхнє збільшення. Усі ці землі повинні бути повернені КСП «Андріївсько­му». Представник КСП в судах адво­кат В.Демиденко цілком справедливо вважає, що своїми неправосудними рішеннями райсуддя заганяв селян у ярмо. А КСП виграло всі суди лише тому, що все село повстало проти зневажання своїх прав, проти безчинств та пригноблення себе за­їжджими та своїми ж скоробагать­ками.

Очі бояться, а руки роблять. І зроблять!

Це просто чудо, як змінюються люди, коли з'являється світло у безпросвітності. Як люди знову... відчу­вають себе людьми. Яке це, з'ясовується, щастя — відчувати себе люди­ною, сповненою можливостей і на­дій. Голова КСП «Андріївське» Іван Сімороз, голова земельної комісії з розпаювання Степан Іщенко, член КСП Віктор Клименко прийшли до редакції поділитися радістю пере­моги: «Є ще на світі правда. Не весь народ втрачений і проданий, совість лишилася». Вони показували документ про державну реєстрацію, аби й ми переконалися: боротися проти беззаконня можна, а перемагати — треба. Бо якщо не ми самі, то ніхто за нас. КПС готове боротися й далі.

Які труднощі їх очікують? Вони їх бачать. Хоч ринку землі нема, але багато вже продано. За безцінь. Є ринкові ціни, є документи, є люди, які ці землі купили й виставляють на торги в Інтернеті (уже й термін є: вто­ринний обіг), до того ж, у десятки разів дорожче, ніж заплатили за «право на володіння». А селянинові часто нізвідки взяти копійку, бо будується, хворіє тощо, то й віддає, із криком душі. Делегація з Андріївсь­кого КСП ситуацію бачить поки що так: якщо в КСП вилучено 2000 га зе­млі без будьяких мотивів — то вже проблеми РДА, тих, хто незаконно вилучав і віддавав на сторону, а та­кож прокуратури та СБУ. Знову доведеться мати справу із судами. Але водночас хотіли би запитати в чита­чів «Молоді України»: може, ще хто в Україні працює над такими ж проблемами і знає, як вийти з такої ситуації «грамотно, розумно, без крові і мордобою»? Адже вся Україна бідує під таким же земельним тягарем.

Новообраний голова КСП Іван Сімороз має план дій: найперше відно­вити свої земельні права, подивити­ся: де, в яких руках і що сталося з майном, яке належало КСП на мо­мент створення. У статутному фонді зафіксовано на 8, 409 млн.грн., його ніхто не мав права зменшувати. І як ця сума могла зменшитися при такій відчутній за 10 років інфляції? Тіль­ки збільшитися у грошовому еквіва­ленті. Яким чином вартість майна останні засновники ТОВ «Андріївсь­ке» 2003 року оцінили в 320 тисяч (тобто, комісія провела ревізію й оцінила, як мало би бути)?.. Куди ре­шта поділась? Чому, на якій підста­ві?

У КСП й досі ні жеребкування, ні розпаювання землі не було. Усі сім років люди добивалися відновлення порушених прав. Історію боротьби вони виклали в п'яти вісниках. Тепер за допомогою КСП, як юридичної особи, продовжуватимуть захищати майнові й земельні права людей. Щоб хто хотів — працював колекти­вно, у КСП, хто хотів — вийшов із КСП й самостійно налагодив свій бі­знес, а хоч би й залучивши інших лю­дей. Але щоб люди самі зробили свій вибір на справжніх загальних зборах КСП.

Андріївці кажуть, що це перший випадок відновлення колгоспу за власним бажанням. (Принаймні й автор матеріалу не чував аналогічного прикладу). Добре це чи не дуже? Збережуть вони й далі принцип колективного чи кооперативного способу господарювання, — час покаже. Бо з відстані часу ліпше видно, що було поганого, а що й ліпшого. Йодна справа — «одноосібнику» придбати, скажімо, комбайн, і зовсім інша — колективу. І ще інша — не чекати, доки хтось за тебе щось зробить. Ду­же хочеться, щоб усе в Андріївці вдалося.

Галина КРИВЕНКО.
МОЛОДІЖНЕ ПЕРЕХРЕСТЯ

  1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка