№10 7-11 лютого 2008 Мистецтво культурної дипломатії



Сторінка7/7
Дата конвертації03.12.2016
Розмір1,04 Mb.
1   2   3   4   5   6   7

Петро І зявзято працював зїмолоду в Голландії рядовим теслею, був роботящим, зате його донька Єлизавета в зрілому віці навіть керувати державою лінувалася. Вона прокидалася об 11 ранку і до шостої вечора приміряла сукні, щоб бути найкращою серед жінок. А дорогих сукеньок у неї налічувалося аж 15 тисяч. Посли іноземних держав могли й не дочекатися прийому «зайнятої імператриці». Проте вона лагідно ставилася до діячів мистецтва і науки. Вченому Михайлу Ломоносову видала премію на 2000 рублів. П'ятаками це потягло на 2 тонни. Ломоносов найняв кілька підвід, щоб відвезти гроші додому. Дуже красива жінка Марія Федорівна, дружина Павла І, започаткувала в Росії безкоштовні лікарні для всіх верств населення і притулки для бездомних дітей. Після неї всі російські імператриці (іноземки!) переймалися цією благородною справою.

А ось Столипін — зовні теж надзвичайно гарний чоловік — реально хотів відновити Росію. Він був міністром внутрішніх справ. На той час внутрішніми справами вважалися здебільшого економічні. 1911 року терористична група наших земляків застрелила його в Київському оперному театрі. Ось таке у нього вийшло «Життя за царя».

Сцена вбивства сім'ї останнього російського самодержця Миколи II настільки вражає, що навіть фотографувати її не хочеться. Відбулося це беззаконня за прямим наказом Лені-1£ на в 1918 році. Кому до душі баєчка про доброго дідуся Ілліча, варто було б подивитися на від-творенний «восковий» розстріл беззахисних людей. (Якщо вони злочинці — треба покарати через суд, але не займатися тероризмом).

На виставці є фігура на вигляд дуже благородної жінки — матусі Миколи II. Вона померла старенькою в 1928 році, а виходить, пережила смерть дітей та онуків. Крий, Боже!

Одна похмура іноземна особа «примазалася» до російських можновладців. Це французький імператор Наполеон Бонапарт. Але петербурзькі майстри зробили його карликом, хоча достеменно відомо, що корсиканець мав зріст 166 см. Це на тлі своїх 2-метрових маршалів він здавався низеньким.

Подивившись виставку, хочеться мати український аналог. Наприклад, «Тайни гетьманства». Розказувати, хто з гетьманів одержав булаву за славетні воєнні перемоги, а хто вже з рук російських царів.

Так історія постане живою і буде добре запам'ятовуватися.

Вийшовши з культурного закладу десь о п'ятій вечора, відвідувачі потрапили на зовсім темну вулицю — Пушкінську. Будь-де Пушкінська — одна з центральних. Тут також — центральна і йде паралельно головній. Так ось, ліхтарі вимкнені, а освітлюють вулицю вікна

п яти-поверхівок та потік авто, що йдуть безперервно. Таке собі провінційне освітлювальне ноу-хау.

На головній площі міською владою встановлена висока ялинка, але надто «худенька», не пухнаста. У цьому році живі ялинки — дуже дорогі. Тому закріпили за залізній основі невисокі екземпляри. При ялинці — Дід Мороз, живі коники з розфарбованими санчатами. З радіоточки голосно співає Ірина Бі-лик про почуття до Франсуа. На згадку про існуючу любов в кіосках продається неймовірна кількість живих квітів. Тільки хто їх купує? Провінційне місто — осередок пенсіонерів.

Розклеєна навкруги реклама закликає городян подивитись американський фільм, який чесно покаже всю правду про чолові-ків-принців. Думаю, кожній пенсіонерці фільм припаде до душі. На жаль, кудись зникла традиція ввечері прогулюватися сім'ями. З настанням темряви завмирає вуличне життя, всі ховаються по домівках. Хулігани кучкуються по двоє-троє і мляво вишукують жертви для пограбування.

Мешканці провінції допізна сидять біля телевізорів. Дивитись на вихор життя великих міст з дивана — така їхня доля.

Валентина СТЕБЛИНА. Фото автора.
ІМ'Я ЙОМУ - ЩУР!
7 лютого на зміну року Свині приходить рік Щура чи Миші.

Лише впродовж одного року із 12 маленькі сіренькі гризуни можуть спати спокійно — врік Щура забобонні люди бояться прогнівити мишачий рід і намагаються не завдавати їм зла.

Легенда розповідає, що Будда запросив до себе 28 тварин, щоб дати їм можливість висловити свою пошану Богові в перший день Нового року. На запрошення відгукнулося лише 12: миша, бик, тигр, кролик (а може, то був кіт), дракон, змія, кінь, баран, мавпа, півень, собака й кабан. Миша (чи щур), завдяки вродженій швидкості, з'явилася першою — й тому очолила 12-річний цикл Східного календаря. Хоча інша легенда з цього приводу каже, що першим до Будди прийшов бик, але миша зуміла його перехитрити: вона вчепилася за його хвоста, перебігла спиною бика й упала прямо в долоні Будди.

В Індії, де тварин узагалі обожнюють, щура вважають священною твариною. У невеличкому індійському містечку Дешнок є навіть всесвітньо відомий храм щурів. Такому ставленню гризуни завдячують легенді. Жила колись дівчина на ймення Карні Мата. Якось, намагаючись вирвати з рук бога смерті Яма маленьку дитину,

дівчина переселила дитячу душу в мишку, перехитривши цим злого бога, а коли дитинча одужало, — повернула назад. Часто повторювала цей ритуал, рятуючи вмираючих дітей. Тому до цих тваринок індуси й досі ставляться трепетно.

За східними повір'ями, щур і миша приносять у дім багатство й успіх. Чому? Дуже просто: адже вони живуть лише в багатих домах, де є чим поживитися. Японці навіть радять: «Хочете розбагатіти — запросіть щура». Не випадково в нецке (мініатюрні японські скульптурки) мишу зображують на мішку бога багатства й домашнього комфорту Дайкоку.

Знаєте, чому маленьким дітям радять зуб, який випав, покласти біля мишачої нірки або кинути через ліве плече, примовляючи: «Мишко, Мишко, на тобі простий зуб, дай мені кістяний (золотий)»? Німці, як і багато інших європейських народів, вірили, що миші можуть накликати бурю, адже їхні зуби в темряві схожі на спалахи блискавки. (Хоч убийте, а я не розумію цих німців). Але тим не менше, задобріть мишку й уникнете бурі, а зуби матимете цілими.

За японським гороскопом, люди, що народилися в рік Щура, мають досить непересічну зовнішність та інтелект. Вони цілеспрямовані, працелюбні, трохи педантичні, бережливі, люблять і вміють збирати гроші, бувають занадто економними. Народжені в рік Щура не злопам'ятні й відкриті, але їхня прямолінійність нерідко стає на заваді в спілкуванні з друзями й рідними. Хоча вони й дуже вірні в коханні та дружбі, мишачий егоїзм і безмежна любов до новизни й зміни обстановки може стати на заваді стосунків. Лише такий же «неспокійний» партнер сприйме цю рису як величезний плюс.

2008 — Рік жовтого Щура (земляної Миші) особливо сприятливий для людей творчих професій: журналістів, письменників, драматургів, не даремно серед них так багато представників цього знаку. А ось політикам цьогорічні зірки не дуже вдало світитимуть — для них це буде рік осуду та звинувачень (хоча українським політикам до цього не звикати).

Ольга ПЛАХОТНЮК.


Присвята пам'яті видатного маестро
Шанувальників класичної музики важко здивувати екзотикою у цій сфері мистецтва, особливо, якщо мовиться про творчу спадщину композиторів XIX ст.

У класичній спадщині практично неможливо відшукати екзотику, яка могла б здивувати сучасних слухачів. Майже всі їхні твори, за винятком невеликої кількості малозначних і другорядних, досить часто виконуються у концертних залах і театрах.

Прем'єра, що відбулася недавно в Національному будинку органної та камерної музики, знову довела, що у царині мелодій є чимало «білих плям». Слухачі вперше почули унікальний твір відомого австрійського композитора Антона Брукнера (1824-1896) — Велику месу № 3 фа мінор для солістів, змішаного хору і оркестру.

Створена у 1868 році, вона ознаменувала своєрідний поворотний момент у творчості Антона Брукнера: після її написання він звернувся до жанру симфонії. Створивши протягом свого життя дев'ять симфоній, чотири великі меси та дві малі, шість кантат, а також низку інших творів, він запам'ятався наступним поколінням, як композитор-симфоніст, що був гідним послідовником Ріхарда Вагнера.

Сучасники не сприймали його симфоній (за винятком сьомої), оскільки вони були занадто довгими за тривалістю звучання (годину і більше) і музичним стилем. Що стосується його мес, то доля виявилася до них прихильнішою. Вони були написані доступною для слухачів мовою, оскільки в цьому жанрі А. Брукнер продовжував традиції і досягнення Франца Шуберта і Людвіга Бетховена.

Його меси виходили за межі літургійних творів і за стилем були практично світськими творами, що вражали глибиною філософського змісту, епічним розмахом і широким спектром думок та переживань від скорботи до елегійної мрійливості.

В Україні ніколи не виконували жодної меси Брукнера. Тож не дивно, що на прем'єру його Великої меси № 3 очікували з особливим інтересом. Цей неперевершений за формою та змістом твір виконав Ансамбль класичної музики імені Бориса Лятошинського під орудою диригента Ігоря Андрієвського.

Усі виконавці — хор, оркестр, диригент і солісти ансамблю — Олена Шипаль (сопрано), Ніна Харченко (контральто), Вадим Солодкий (тенор), Костянтин Триполь-ський (бас) на високому професійному рівні виконали цей шедевр.

Твір виконувався ансамблем класичної музики, створеним хормейстером, композитором, педагогом, лауреатом Національної премії імені Т. Шевченка, народним артистом України Віктором Іконником. Віктор Михайлович понад 40 років присвятив творчій праці у сфері хорового мистецтва України, створивши аматорський хор Музично-хорового товариства у 1964-му, який згодом став професійним камерним хором, а 1992 року на його основі виник Ансамбль класичної музики. Віктор Ікон-ник піднімав унікальні пласти музичної спадщини, вів велику реставраційну роботу над творами української класики, що було новаторським кроком в історії сучасного хорового виконавства. Записав 24 платівки із музикою К. Стеценка, Б. Лятошинського, М. Дилецького, Д. Бортнянського, М. Березовського, А. Веделя. Створений ним колектив готував для концертного виконання і записував найкращі твори світової хорової, а згодом інструментальної музики, які ніколи раніше не звучали в Україні.

Іконник увів у практику спів квартетами, що позитивно впливає на звучання хорової партитури. Гастролі Ансамблю імені Бориса Лятошинського в Польщі та Іспанії, які з тріумфом відбулися за життя маестро, стали зоряним часом для колективу.

Видатний хормейстер, педагог, композитор лишив нам у спадок найкращі духовні скарби — чудові хорові програми, які виконуються створеним ним колективом, записи світової та української класики, і власні твори.

Його пам'яті присвячено прем'єру твору Антона Брукнера, а на концерті була присутня дружина В.Іконника — Валентина Захарченко — художній керівник і диригент Ансамблю імені Бориса Лятошинського.

Сергій ПИРОГОВ.
«Мандри у просторі часу»
Таку назву отримала чергова виставка видатної української художниці Ірини Вишеславської-Макарової. Вже багато років вона поділяє своє життя між Україною та Францією. А її картини зберігаються у провідних музеях як Франції, так і Росії, Молдови, Азербайджану і, звісно ж, України. У Києві, в Національному художньому музеї України до 24лютого триватиме виставка Ті робіт.

Ірина Вишеславська народилася в родині поета Вишеславського, а прізвище Макарова залишилося від першого чоловіка. «Французам важко вимовляти моє справжнє прізвище, та й звикли вже тоді до Макарової...» — говорить пані Ірина про себе. 1966 року вона закінчила Київський державний художній інститут. Вчителем майбутньої знаменитості був Василь Іванович Забашта — народний художник України, заслужений діяч мистецтв України, член Спілки художників України. На урочистому відкритті виставки вже досить літній, але повний бадьорості та сили духу чоловік особисто привітав свою ученицю найщирішими словами: «Вона була дуже роботящою студенткою, кожну свою роботу виконувала надзвичайно цікаво». Як виявилося, цього року Василь Іванович Забашта святкуватиме ювілей — своє 90-річчя. Син художниці Леонід Вишеславський, як і мати, займається мистецтвом, пише вірші.

Виставка «Мандри у просторі часу» присвячена Україні, Франції та Іспанії. Подорожуючи світом у

просторі часу, Ірина Вишеславська подорожує і у просторі своєї душі. Адже духовний розвиток для митця — це не розкіш, а необхідність. Художниця дуже любить працювати під музику, перевагу надає класиці та джазу. Полюбляє читати вірші Олександра Блока, сонети Вільяма Шекспіра, у перекладах читає французьких поетів, хоча і досконало володіє мовою. «Важливо не що сказати, важливо — як сказати», — так українська художниця говорить про французький гумор.

Сама Ірина Вишеславська-Макарова справляє враження спокійної, розсудливої жінки. Напевно від цього її роботи володіють безмежною магією простоти, що захоплює, та в той же час неординарністю, що дивує. Гадаю, це і є справжня майстерність художника, коли з «нічого» він може зробити «все», коли буденну картину він розквітчує особливими кольорами. Мова навіть не про фарби, а про неповторний образ, який своєю рукою малює майстер. Кольорами художниця повною мірою користується для завершення та вдосконалення образу. Яскраві жовтий та зелений — кольори сонця, життя. Якраз вони і роблять звичайний «Дворик у монастирі» таким життєдайним. Художниця живе на півдні Франції, неподалік Канн, тому картини, написані тут, неможливо не впізнати. Натомість Париж зображений у сірих, спокійних кольорах.

На виставці всього дві картини, що представляють українську культуру. Це «Маковій» та «Буковинська мати», де навіть у найдрібніших деталях збережена наша самобутність. Хоча, за словами художниці, її приватна колекція багата на такі роботи. Особистий життєвий досвід також знадобився. Якийсь час пані Ірина працювала в Національній опері України — робила афіші, буклети, малювала балет. Звідси і з'явився триптих «Танцюрист», «Балерини», «Репетиція». Так, нічого в житті не проходить безслідно. Особливу увагу Ірина Вишеславська приділила Іспанії, її старовинним традиціям. Картина «Репетиція фламенко на вулицях Севільї» унікальна за тематикою. Проте навряд чи зі мною погодилися б іспанці, для яких побачити танці фламенко просто на вулицях міста не є несподіванкою. Сьогодні вже запевняюсь, що все геніальне просте. Здивувати глядача, який вже знайомий з багатовіковими традиціями мистецтва, неможливо. Та й не варто! Навіщо? Коли можна принести своїй аудиторії неабияку естетичну насолоду звичайним зображенням. Головне, що його зміст та форма індивідуальні. Таке враження, що пані Ірина стоїть зовсім поряд своїх персонажів, за філіжанкою кави споглядає за своїми героями, фотографуючи їх пильним поглядом. Буквально кілька слів хотілося б сказати про таку важливу річ, як рама для картини. Вона може бути помпезною або простою, епатажною, але непомітною... А може бути частиною картини, доповнювати її, так би мовити, розширювати її простори. І ось у чому тут секрет — рамки для робіт Ірини Вишеславської виготовляє чоловік.... Справді, якщо це гармонія, то гармонія в усьому. Щирість, відвертість, доброта, невимушеність... Ось що так захоплено демонструє нам ця художниця, її очі так і випромінюють життя та енергію. За 2007 рік Ірина Вишеславська-Макарова написала приблизно 20-25 картин — «Для мене це багато. Але поспішаю, бо ідей чимало, а хочеться все встигнути зробити». Плани на найближче майбутнє у художниці просто-таки грандіозні. По-перше, влаштувати виставку, присвячену Києву, по-друге, вже назбиралося багато замальовок про Москву, Санкт-Петербург, тому пані Ірина неодмінно хотіла б організувати показ своїх робіт під Москвою, в невеличкому блоковському селищі Шах-матовому. Тут російський поет Олександр Блок ще в роки дитинства та юності проводив кожне літо. Також українська художниця бере безпосередню участь у відкритті Культурного центру імені Мечиславського. Розпочати його роботу планується вже через рік, а все оформлення, добирання образотворчого матеріалу — це завдання нашої художниці.

Організаторами виставки робіт Ірини Вишеславської-Макарової — Національний художній музей України та посольство Франції в Україні. Коли життя йде в такому шаленому темпі, а на відпочинок залишається обмаль часу, приємно, що є такі місця, де ти можеш розслабитися та пройнятися атмосферою мандрів... Мандрів у просторі часу...

Аліна УСЕНКО.

СЛОВО - НЕ ГОРОБЕЦЬ

Що спільного між Україною й Америкою пояснив Джордж Буш

«Наша безпека, наше процвітання й екологія — все вимагає знизити залежність від нафти».

Валентина Семенюк -про спроби зміщення її з посади

«Я до загсу заяву написала, а не на звільнення!».

Юрій Луценко знає...

«За моїми даними, до Києва вже завезли величезну кіль-

кість гречки й тухлих яєць, І чесні ди міліції, що фіксують ці факти підкупу виборців, можуть зробити вибори прозорими».

Наталія Вітренко - про інтелект нації

«Україна — це країна з напівзруйнованою, технічно відсталою економікою, з деградованим населенням».


ОДНИМ РЯДКОМ

• Переговори між Україною і ЄС про створення зони вільної торгівлі можуть тривати 10-12 місяців, прогнозує Віктор Ющенко.

• Приріст іноземних інвестицій в результаті вступу України до СОТ оцінюється експертами у 5 мільярдів доларів — запевнив Віктор Ющенко.

• Міністр оборони Юрій Єхануров підписав перспективний план переходу до контрактної армії.

• ВАТ «Азовмаш» виступило ініціатором спорудження у Маріуполі кафедрального собору на честь Покрови Божої Матері.

• У Чернівцях відтепер переробляють обрізані гілки дерев на добриво.

• Міністерство аграрної політики щотижневе моніторить забезпечення весняно-польових робіт паливно-мастильними матеріалами.

• На Хмельниччині розроблено першочергові заходи для подолання кризових явищ у молочному скотарстві на 2008-9 роки.

• Голова Донецької облради Анатолій Близнюк вручив лісовим господарствам Донеччини 10 тракторів.

• Середня заробітна плата на маріупольському машинобудівному заводі «Азовмаш» за рік зросла на 24,3%.

• Кінопрокатники пропонують встановити 5-річний термін для переходу на стовідсоткове дублювання фільмів українською мовою.

• Нову дільничну лікарню з чотирма квартирами для медиків відкрито в селі Комарівка Борзнянського району на Чернігівщині.

• У Тернополі презентовано книгу кардинала Йосипа Сліпого.

• У Німеччині можуть заборонити куріння на футбольних стадіонах.

• В Україні планується запровадити кодекс поведінки працівника апарату суду.

• У Рівному плату за комунальні послуги прийматимуть і листоноші.

• Україна може стати найбільшим експортером городини — на 1 млрд. дол. щороку (МінАП).

• На Кіровоградщині викрито земельну аферу на ЗО млн. дол.



• Міністерство фінансів України відновлює розробку Єдиної інформаційної бази державних фінансів, започатковану в 2005 році.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал