№10 7-11 лютого 2008 Мистецтво культурної дипломатії



Сторінка6/7
Дата конвертації03.12.2016
Розмір1,04 Mb.
1   2   3   4   5   6   7

Ось такий документ! Цікаво тільки, як могли втопитися тваринки, які взагалі живуть у воді? Як то кажуть, Задорнов відпочиває...

Олег Ревко переконаний: масова еміграція з України на початку 90-х років — національна трагедія, наслідки якої ми ще будемо пожинати протягом десятиліть. Виїхало сім мільйонів наших співвітчизників. В основному, це — працелюбні люди, не позбавлені інтелекту. Такі здібності передаються генетичне. Тобто ми своїми кращими генами неабияк збагатили Європу та Америку.

Тепер в Україні не вистачає професіоналів. І це стосується не лише людей розумової праці. У радянські часи було багато висококваліфікованих фрезерувальників, слюсарів, будівельників... Вони отримували високу зарплату, ними пишались. А зараз, коли на одному підприємстві Чернігівщини запив бульдозерист і його вигнали з роботи, завод повністю зупинився. З'ясувалося, що фахівців такого рівня в Україні майже не залишилось. Врешті-решт, власники заводу змушені були змінити гнів на милість: бульдозерист знову вийшов на роботу, ощаслививши все підприємство.

Олег Ревко не раз спілкувався з німецькими бізнесменами, які з величезним задоволенням інвестують... економіку Білорусі. На запитання, коли ж іноземці нарешті вкладатимуть свої кошти в Україну, ті ввічливо відповіли: «Вам бракує стабільності. А гроші люблять тишу, тільки за таких умов вони гарно розмножуються...»

Звичайно, в будь-якій країні існує контраст інтелектів. Головне, щоб долі інтелектуалів, справді талановитих і порядних людей, не вирішували посередності.

м. Чернігів.

Сергій ДЗЮБА.
ЗДОРОВ'Я

ЗАВЖДИ Є НАДІЯ


Онкологічні захворювання — одна з найсерйозніших загроз людству. Щороку в світі злоякісні пухлини та лейкози діагностують у більш як 160 тисяч дітей, майже 90 тисяч з них вмирає. Боротьба з онкологічними захворюваннями є складною соціальною проблемою, однак, як стверджує медицина, впливати на зменшення захворюваності та смертності від раку можна.

Нинішній рівень допомоги онкохворим в Україні не відповідає реальним потребам. Першим кроком у реформуванні онкологічної служби є вдосконалення її структури. Передусім рівень, зокрема, столичної онкологічної служби повинен бути доступним усьому населенню України.

У державі створено Національний інститут раку як головну державну науково-дослідну, лікувально-профілактичну та організаційно-методичну установу в сфері боротьби з онкологічними захворюваннями. Установа структурно об'єднала науково-дослідні інститути, міжрегіональні онкологічні науково-практичні центри, регіональні онкологічні диспансери, онкологічні кабінети та відділення. Інститут курируватиме роботу як наукових закладів (кожен з яких працюватиме над розв'язанням однієї конкретної проблеми), так і реалізацію державних коштів (раціональне їх використання), які виділяються на онкологічних хворих.

Створення вертикалі в онкологічній службі дозволить забезпечити планове лікування онкологічних хворих лише в спеціалізованих закладах та максимальну доступність високо спеціалізованої онкологічної медичної допомоги населенню держави. Крім цього, розробляється єдина політика забезпечення онкологічних хворих необхідними протипухлинними препаратами. Детальне визначення кількості онкологічних хворих по регіонах дозволить визначити їхні реальні потреби в протипухлинних препаратах, що приведе до фінансування не онкологічних закладів, а забезпечення конкретних хворих у найнеобхідні-шому лікуванні за державні кошти.

Планується суттєво зміцнити матеріально-технічну базу закладів сучасним устаткуванням. Слід зазначити, що вартісне обладнання в європейських онкологічних центрах працює цілодобово і навантаження на нього є в декілька разів більшим, ніж в Україні.

Найперспективнішим шляхом організації боротьби з онкологічними захворюваннями в усьому світі вважають створення і реалізацію на практиці національних протиракових програм. Ухвалена «Загальнодержавна програма боротьби з онкологічними захворюваннями на 2007-2016 роки» — це радикальний підхід щодо їх профілактики та лікування. Виконання програми дасть можливість знизити рівень летальності до року на 20 відсотків і рівень смертності також на 20 відсотків.

Для цього розроблено низку важливих заходів, починаючи з первинної і вторинної профілактики захворювання, популяризації серед населення знань про рак. При всій серйозності захворювання світова медицина стверджує, що кожного другого хворого на рак можна вилікувати. Тому необхідно зруйнувати стереотип щодо фатальності онко-захворювання, який нині побутує.

У нашій державі кожного року виявляється майже 160 тисяч нових випадків злоякісних новоутворень — дані Міністерства охорони здоров'я України. Як ми вже говорили, стільки ж щороку захворює дітей на рак, але — в усьому світі.

Сьогодні в Україні проживає понад 800 тисяч людей, які в той чи інший час перенесли онкологічне захворювання. Щорічно тут реєструють майже тисячу нових випадків пухлин і лейкозів у дітей віком до чотирнадцяти років, що становить 10-12 хворих на сто тисяч дитячого населення.

Майже дев'яносто тисяч жителів України щороку вмирає від раку, причому тридцять п'ять відсотків з них — особи працездатного віку. У структурі смертності дітей до чотирнадцяти років онкологічні захворювання посідають п'яте місце.

Через запізнілу діагностику залишається високим відсоток (до 36 відсотків за окремими локалізаціями) он кохворих, які вмирають впродовж першого року після встановлення діагнозу. У розвинених країнах світу цей показник не перевищує тридцять відсотків.

Проте в Україні, вперше за останні роки, намітилась позитивна тенденція до зменшення показника смертності від злоякісних онкологічних захворювань: із 189 у 2002 році до 182 осіб на сто тисяч населення в 2006 році. Спостерігається тенденція до зменшення показника летальності до року серед вперше зареєстрованих хворих — із 36 відсотків у 2002 році до 32 відсотків — 2006 рік.

Ніна МАКАРЕНКО
Скажіть, лікарю, це смертельно?
Торік лише в Луганській області від онкологічних (ракових) хвороб померло 4497 чоловік. З хвороб, що забирають життя, рак займає страшне друге місце (перше у хвороб серця та судин). Проте панікувати не варто, адже є способи профілактики і виявлення цієї хвороби на ранній стадії, коли її легко вилікувати. Принаймні так запевнили автора цих рядків у Луганському обласному клінічному онкологічному диспансері, де заступник головного лікаря Галина Іванівна Назарова і надала всі необхідні дані з цієї проблеми.

Анекдот «в тему»: приходить дядько в лікарню, задумливий і насторожений. Лікарі йому кажуть: «Йдіть прямо і праворуч, зайдете до кімнатки, повністю роздягнетесь, там ми вас і оглянемо. Але чоловік, засмучений роздумами про своє здоров'я, повернув не праворуч, а ліворуч, увійшов до ліфта і там роз-дягся. Раптом ліфт викликають, двері відчиняються, і натовп студен-ток-практиканток у білих халатах, побачивши голого мужика, заволав на весь під'їзд. У відповідь мужик теж перелякався та як закричить: «Що, невже рак?!».

Так іронічний український народ обіграв небезпечну хворобу. Але, ознайомившись із статистикою, сміятися вже не хочеться. І ось чому...

Торік у Луганській області зареєстровано 7226 випадків захворювань на рак (2006 року було 7079, а в 2005 р. 7484 чоловік). Найвищий рівень захворюваності на рак, як і рік тому, в містах краю: Стаханові, Красному Лучі, Алчевську, Сіверсь-кодонецьку, Рубіжному. Найнижчий — у сільських районах.

У чоловіків перше місце стійко займає рак легенів (оскільки більшість курців саме вони), потім йде рак шкіри, шлунка, сечового міхура, передміхурової залози. У жінок на першому місці рак молочної залози, рак матки, шкіри, ободової кишки, шлунка, легенів. І ця структура незмінна тривалий час.

У Луганській області торік зареєстровано 27 дітей, що страждають онкопатологією (2006 року була 31 дитина). На першому місці у діток рак лімфатичної системи, потім — лейкоз, рак головного мозку, кісток, нирок.

Померло від раку в 2007 році 4497 луганчан (у 2006г. - 4585 чол.,

а в 2005 р. — 4766 чол., тобто смертність трохи знижується).

Слово, рак смертельно небезпечний, але панікувати не варто, оскільки 40% захворювань можна запобігти за допомогою здорового харчування й фізичної активності та завдяки утриманню від куріння. Сьогодні ми детальніше зупинимося на тих формах раку, що найбільше вбивають чоловіків і жінок — на раку легенів і молочної залози.

Винен Колумб, це він привіз тютюн!

Рак — це загальне позначення понад 100 хвороб, які можуть вражати будь-яку частину організму. Однією з характерних його ознак є швидке утворення аномальних клітин, що проростають за межі своїх звичайних меж і здатних проникати в довколишні частини організму і розповсюджуватися в інші органи (цей процес називається метастазом). У 2007 році в усьому світі від раку померло 7,6 мільйона чоловік (або 13% із загального числа померлих людей).

Найперша порада лікарів чоловікам, що не хочуть померти завчасно, — кинути курити, бо за минулий рік від цієї форми раку в світі померло 1,3 мільйона чоловік (з 7,6 млн. померлих від раку в 2007г.). Звичайно, порада ця банальна, але вельми важлива. На прикладі кількох країн, в яких куріння вже давно стало масовою звичкою, лікарі доводять, що тютюн є причиною смертності від раку легені в 90% всіх випадків. Чоловіки, що померли внаслідок куріння, в середньому втрачають 10-15 років життя. Можливо, саме цих років не вистачить, щоб погуляти на весіллі онуків.

«Можливо, завтра моє життя обірветься під колесами автобуса», — люблять відмахуватись завзяті курці. Лікарі їм заперечують: «Можливо, до автобуса ви взагалі не дійдете, а помрете на лікарняному ліжку». Для нашої країни число померлих унаслідок куріння рівнозначне щоденному падінню реактивних лайнерів великої місткості із загибеллю всіх пасажирів на його борту. А у всьому світі, починаючи з 1950 року, тютюн вбив 62 мільйони чоловік (тобто більше, ніж загинуло в Другій світовій війні).

Зараз «тютюнова епідемія» найгостріша в Центральній і Східній Європі, а також у західному тихоокеанському регіоні. Згідно з оцінками Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я, 1995 році в Центральній та Східній Європі відбулося 700 тис. обумовлених тютюном смертей (приблизно четверта частина таких смертей у світі). Таке порівняння: на відміну од країн Західної Європи та Північної Америки, де менше половини таких смертей трапляється з людьми молодшими 70 років, у Центральній і Східній Європі від 2/3 до 4/5 таких смертей буває з людьми середнього віку.

«Легкі» сигарети для завзятих курців представляються мало не єдиною можливістю знизити шкоду від куріння. Це не зовсім так. Дослідники вважають, що ті, хто курить сигарети з фільтром і низьким вмістом смол та нікотину, роблять глибший і довший вдих, щоб отримати нікотиновий «струс», і тому підсилюють дію диму на свої легені.

При випробуваннях, щоб зміряти рівні надходження смол і нікотину, «легкі» сигарети викурюються спеціальною машиною. Проте машинні випробування вводять в оману, бо в реальності люди перекривають вентиляційні отвори, коли тримають сигарети в руках або в роті. Ці вентиляційні отвори знижують надходження смол, нікотину і оксиду вуглецю з «легких» сигарет, але більшість курців не знає про ці отвори. Саме тому деякі дослідники підозрюють, що так звані «низь-космолисті» сигарети є чимось на зразок шахрайства в плані вигод для здоров'я, і розроблені так, щоб звести нанівець переваги низького вмісту смоли.

Правило трьох «С»: спаси себе сама

У жінок, як ми вже говорили, перше місце за смертностю займає рак грудей. Але лікарі з метою профілактики раку молочної залози розробили і рекомендують метод са-мообстеження молочних залоз. Чоловіки можуть цей розділ далі не читати, а ось жінкам подальші правила можуть знадобитися.

Жінки, старші 20 років, мусять раз на місяць, після закінчення місячних, оглянути свої молочні залози перед дзеркалом при хорошому освітленні. Метод самообстеження полягає у виконанні п'яти простих процедур.

Процедура №1 — огляд білизни.

У тих місцях, де сосок стикається з білизною, з'являються плями, часто темного кольору. Якщо в цей період жінка не годує грудьми, то потрібно звернутися до лікаря-онколога.

Процедура №2 — обстеження сосків. У нормі на соску і навколососковому полі не повинно бути висипу, виразок, що кровоточать. Сосок не повинен бути втягнутий. Наявність вказаних симптомів може побічно вказувати на наявність пухлини.

Процедура №3 — огляд шкіри. Пухлина, що під шкірою, часто спаюється з нею, і на цій ділянці шкіра набуває вигляду «лимонної скоринки». Та ще раніше можуть з'явитися точкові втягування шкіри, які повинні насторожити жінку. Процедура №4 — огляд молочних залоз перед дзеркалом. Станьте перед дзеркалом оголеною до пояса. Дивлячись в дзеркало, необхідно визначити, чи однакові молочні залози за формою і розміром (проте зважайте, що часто в нормі права залоза буває більша за ліву). Зверніть увагу на наявність випинання і деформацій у молочних залозах. Потім, стоячи в тому ж положенні, необхідно підняти догори обидві руки. Наявність поглиблень у шкірі залози може побічно вказати на наявність невеликої пухлини.

Процедура №5 — обмацування молочних залоз. Пальпацію (обмацування) необхідно проводити лежачи на спині з піднятою за голову рукою тої сторони, що обстежується. Наприклад, при обмацуванні лівої грудини краще підкласти подушку під ліве плече. Правицею пальпують спочатку внутрішню половину лівої молочної залози, йдучи пальцями зверху вниз, поступово проводячи долонною поверхнею пальців від грудини до сосків, потім пальпують зверху вниз зовнішню половину молочної залози і пахвову западину. Таку ж процедуру проробляють і з правою молочною залозою.

Якщо при черговому самостійному обстеженні виявляться якісь зміни, то необхідно звернутися до онколога. Самолікування, лікування у «знахарок», застосування компресів, припарок вкрай шкідливе, оскільки зростання пухлини посилюється. Наприкінці автор і весь колектив «Молоді України» бажає своїм читачам: не хворійте, живіть довго і щасливо.
Володимир ЧЕРНИШ. м. Луганськ.
ПОДОРОЖІ

"МАЛЕНЬКИЙ ПАРИЖ" НА ЗАХОДІ УКРАЇНИ


Останньою та надзвичайно яскравою стала для мене подорож до Чернівців. Шестеро друзів, гарний настрій та ще тепла осіння погода сприяли тому, аби провести вихідні в одному з найчарівніших міст нашої держави.

День перший. Сюрпризи для мандрівників та їхніх студентських гаманців

Щастити нам почало ще з дороги. Тут варто подякувати працівникам Укрзалізниці за новий плацкартний вагон та фахового провідника, а також пасажирам поїзда Київ — Чернівці, які прямували разом з нами. Були це люди з гарним почуттям гумору та бурхливою студентською вдачею.

Тільки-но зійшли з потяга, як потрапили в оточення таксистів, що пропонували комфортно та швидко доставити тебе туди, куди душа забажає. Тут і починалися сюрпризи, які полягали в цінах на таксі. Відразу ж пригадується ще одне чудове місто — Ужгород, поїздка містом на авто пізно ввечері може коштувати 6 гривень, причому водії чесно дають здачу, навіть 1 гривню.

Шість чоловік в одну машину — і попрямували до готелю. Сидячи на руках і намагаючись не набити ґуль на голові, я з захопленням роздивлялась архітектуру міста. Фасади будинків дивували вишуканістю та елегантністю, що викликало щире захоплення.

Вулиця Головна. Готель «Київ». Тітонька з вишуканою зачіскою, в елегантному одязі хутко поселила нас у 5-місний номер. Для студентів — найкращий варіант, для гаманців — пісня, а не ціни.

Відчуй себе дитиною в казковому осінньому світі

Хотілося якнайшвидше скинути наплічники, зняти теплий одяг та піти на побачення з містом.

Оскільки ми прибули в Чернівці рано-вранці, на вулицях — ані лялечки. Тиша та теплий вітер. А ще атмосфера, яку неможливо передати словами, її необхідно просто відчути. Тут можна годинами вештатися тротуарами, однак потрапиш до центра міста. Тут можна посміхатися перехожим, хай навіть вони і не розумітимуть спочатку такої привітності. А ще це місто переповнене гарними подвір'ями. Це своєрідні мікросвіти кожного будинку, його внутрішнє «Я». Ти немов споглядаєш епізоди зі старих кінофільмів: випрана білизна, шумлять телевізори, чутно дитячий сміх, на кухнях шкварчать пательні, а подвір'я в квітах, скрізь дитячі гойдалки. Одне маленьке місто — тисячі маленьких камерних світів.

Окремої уваги заслуговують парки.

Ми відвідали парк імені Тараса Шевченка та імені Шіллера. У кожного — своя атмосфера, свої особливості. Скрізь статуї. Чисто виметені доріжки, обабіч яких лежить золотаве листя, яке вабить до себе, відтворює в пам'яті картинки дитинства.

Я їхала до цього міста з настановою, що тут є парк розваг з атракціонами, який маємо обов'язково відвідати. Байдуже, скільки тобі років — 8, 18, 22 чи 40 — у таких місцях ти обов'язково стаєш дитиною. Саме такими ми й стали на годину: маленькі машинки та американські гірки — все, як у дитинстві. Посмішки, галас, гарний настрій. Сівши за кермо маленької машинки, я вирішила перевірити свій хист щодо управління автомобілем...

Коли шукали місце, де б смачно пообідати, нас чекала ще одна несподіванка — маленькі кавярні по всьому місту, які поєднують риси фаст-фудів (якщо говорити про швидкість приготування) та розмаїття (якщо звертати увагу на кількість страв у меню та якість приготування). Але навіть і тут не обійшлося без чернівецьких несподіванок: за 10 гривень можна непогано перекусити, а за 20 і влаштувати комплексний обід. Недаремно ці заклади стали для нас найулюбленішими на 2 дні нашого перебування у Чернівцях.

Місто й справді стало казковим, тільки-но почало сутеніти. Вогники, що запалюються у квартирах, ліхтарі, фасади будинків, фари машин та прозоре повітря. Увечері, коли запалюється світло, варто зазирати до під'їздів у центрі міста. Високі стелі, гарні вікна, сходинки, атмосфера вишуканості та елегантності. А якщо піднятися на дах якогось будинку, можна милуватися нічним містом, яке ще довго залишатиметься в пам'яті.

Спокій та розмірене життя притаманні чернівчанам. Оповиті сутінками вулиці міста порожні й тихі, тут можна гуляти цілу ніч, бродити дорогами і не боятися жвавого руху автомобілів. Після заклопотаної столиці, що не знає відпочинку та сну, Чернівці стають райським куточком.

Перший день завершився для нас приємною втомою, великою кількістю вражень для очікувань, які ж сюрпризи подарують нам Чернівці наступного дня.

День другий. Пожива для очей та сердець

Оскільки в день від'їзду ми запланували насичену «культурну програму», моїм завданням стало будити гуртом друзів, організувати сніданок, хутко зібрати речі. Після цього продовжили ознайомлення з містом.

Чернівецький університет. Витвір мистецтва, диво! Різнокольорова черепиця на дахах, цегляно-червоні стіни, велич споруди вражали. На території університету, крім двох навчальних корпусів, ще й церква, де часто проводять вінчання, що лише додає урочистості цьому місцю.

Колись споруда навчального закладу була резиденцією митрополитів. Внутрішнє оздоблення будівлі дивує масштабністю та мальовничістю. Триметрові статуї всередині та цегляні стіни доповнюють і так вишуканий стиль університету.

Нам пощастило потрапити і до навчальних аудиторій. Маленькі кімнати, великі вікна, крізь які пробивається денне світло, — все це створює атмосферу домашнього затишку. Як я довідалася пізніше, Чернівецький університет будували з особливою обережністю, вимірюючи кожну цеглину та перевіряючи її на звук. Чернівецький університет є однією із найкрасивіших споруд на території України.

Я довго не могла дочекатися моменту, поки ми дістанемося до Чернівецького музею народної архітектури та побуту, щось на кшталт столичного музею просто неба в Пироговому. Але даний музей має свою родзинку та тисячі маленьких особливостей.

Нагадаю, подорож наша відбувалася пізньої осені, тому 20 мальовничих гектарів поля та лісу того дня належали лише нам (і кільком літнім жінкам, які виконували роль касирів та охоронців).

Істориками, етнографами, архітекторами та мистецтвознавцями було відтворене українське село Буковини XIX — початку XX століття. Нас привітно зустрічали величезні вітряки, житла людей з різним достатком — представлені хати бідняка, середняка та велике подвір'я заможного селянина.

... Час летів невпинно, й тому після невеликої прогулянки містом нам потрібно було вирушати на вокзал. Мені було трохи сумно розлучатися з цим містом, адже за 2 дні неможливо відвідати всезаплановане, до останку закохатися в цей «маленький Париж», — саме так раніше називали це мальовниче місто в Західній Україні, яке було негласною столицею Європи, де тротуари, за багатьма розповідями, підмітали трояндами, а книгарень було більше, ніж кав'ярень.

Замість постскриптуму

...потяг стрімголов набирав швидкість. Ми проїжджали повз дивовижні західноукраїнські пейзажі з мальовничими пагорбами, лісами та річками, достеменно знаючи, що це місто назавжди лишиться в наших серцях і що тільки-но випаде можливість, ми залюбки повернемося до Чернівців, аби насолодитися вишуканістю та неповторністю цього міста.

Світлана ВІПГГАК.


КУЛЬТУРА

Культурне життя провінційного міста


Публіка в провінціях не зманіже-на. Люди йдуть на будь-який розрекламований культурний захід майже всім містом. Тому гастролерам у провінції — рай. Сходом країни «гуляє» виставка Санкт-Петербурзько-го музею воскових фігур під назвою «Тайни царської династії» («Трьохсотлітня історія російського престолу»). І, що цікаво, організатори виставки не просто по-казувай майстерно зроблені фігури осіб царського дому Романових. Екскурсоводи натхнен-но(!) розкривали тему: що привело їх на трон — трагічна випадковість або невгамовна жага влади. Огляд починається з постаті Івана IV, Грозного, закінчується страшною сценою розстрілу останньої царської сім'ї, відтвореною за письмовими показаннями катів. Історія сусідньої держави нас уже начебто не особливо стосується, але яка повчал ь н а ця історія! Напрошуються висновки.

Висновок перший. Гнівні батьки собі ж роблять біду. Стукнув пси-хічнохворий Іван Грозний свого неслухняного сина по потилиці — і закінчилась династія. Бо другий син царя був недоумком та бездітним.

Висновок другий. Владним особам дуже хочеться мати поруч когось «кишенькового». Після смерті недоумка Федора Івановича бояри вирішили посадити на трон занадто молодого Михайла Романова (нащадка Івана Калити), і самим правити країною. Але бояри прорахувалися: з допомогою своєї родини молодий цар впорався з управлінням державою. Воскова фігура Романова нагадує красунчика Івана Царевича з казки «Царівна- жаба». Сам — гарний і шати нарядні. Ще один приклад. Донька Петра І — Єлизавета — двадцять років була при владі. Свого наступника, небожа, що потім став Петром III, називала «мій дурний Петрушка». Той ненавидів все російське (бо виріс у порівняно прогресивній Німеччині) і на зло тітці вів аморальний спосіб життя. І жінку йому Єлизавета підібрала не англійську або французьку принцесу, а збіднілу німочку з гучним титулом. Гнобила цю німочку нещадно. Але затюкана принцеса «вийшла-таки в люди» — стала імператрицею Катериною II, що безжально переступила через труп свого чоловіка.

Нам, сучасним обізнаним українцям, дуже незвично слухати таке пояснення екскурсовода: «Катерина II була дуже освіченою жінкою. Вона розуміла: держави Європи вважають Росію варварською країною, бо там панувало кріпацтво. Імператриця дуже хотіла визволити кріпаків — скасувати кріпосне право. Але російські дворяни не бажали втрачати дармову робочу силу. Тому кріпацтво залишилося. Катерина II тоді запровадила його ще й в Україні та розгромила озброєний осередок вольно-стей — Запорозьку Січ». Як вам таке пояснення? Мабуть, імператриця «дуже хотіла» скасувати кріпацтво тільки на папері — в листуванні з філософом Вольтером. Насправді вона прагла бути справжньою можновладною росіянкою.

Ще один ворог України — цар Петро І — на виставці стояв поряд зі своєю дружиною — латишкою Мартою

Скавронською (Катериною І). Жінка тримала в руці келих з вином, бо померла 1727 року саме від зловживання алкоголем. Гнівливий Петро І мав зріст 204 см, але грудну клітку — яку тринадцятирічного хлоп'яти. Йому шили просторі камзоли з дерев'яними підплічни-ками, щоб хоч якось зробити фігуру пропорційною. Розмір ноги мав 38 (жіночий!), тому взував на одну ногу два чоботи (один на другий). Так, російському царю було від чого комплексувати. Виходить, не вірте очам своїм, якщо в фільмі чи на живописному полотні побачите Петра Олексійовича Романова кремезним дядечком.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал