№10 7-11 лютого 2008 Мистецтво культурної дипломатії



Сторінка4/7
Дата конвертації03.12.2016
Розмір1,04 Mb.
1   2   3   4   5   6   7

«Наслідив» Богдан Губський і на газовому ринку. Зокрема, у листопаді 1994 року, створена за розпорядженням Президента Леоніда Кучми, комісія перевірки газових посередників, насамперед, узялася за концерн «Славутич». Річ у тім, що невідомо з яких причин тодішні прем'єр-міністри Звягільський та Масол практично одноосіб-но надали цій комерційній структурі право здійснювати розрахунки з Туркменистаном як грішми, так і товарами та послугами. У підсумку — борг України за туркменський газ в 1994-му році зріс на 243,6 млн. доларів. Як відомо ще зі шкільних років, коли десь відбуває, то відповідно має й прибувати. Щодо нашої держави, то можна з певністю сказати, до чиєї саме кишені потрапили мільярди...

Отож Богдан Володимирович контролював чимало фінансових потоків. Умови для успішної біз-нес-діяльності в нього були наближеними до ідеальних — у 1997 —1998 роках «Славутич» звільнили від сплати НДС на ввезення нафти.

Окрім газотрейдерських схем, великий комбінатор непогано діяв і на роздрібному ринку забезпечення природним газом. Так, улітку 2004 року підконтрольний йому «Укртрансгазсервіс» купує під-приємство-володаря блокуючого пакету акцій «Черкасигаз», як попередню оплату структура Губського виплачує два мільйони доларів, при цьому зобов'язується залишок у розмірі 600 тисяч виплатити після дозволу ФДМУ на перепродаж пакету акцій. Але вже у вересні 2004 року Вищий господарчий суд раптово визнає законним перепродаж пакету, який стався в 2002 році, як наслідок, акції стають власністю «Черкасигаз-сервісу», а у Губського відпадає потреба в доплаті. Контрагенти були обдурені на 600 тисяч доларів. Власне, нині мало хто не знає, як подібні справи вирішуються через суд. Результатом діяльності Губського в «Черкасигаз» стали багатомільйонні борги цього підприємства перед НАК «Нафтогаз України», технічний спад газорозподільчих мереж в Черкаській області і постійні перебої зі збутом природного газу користувачам. У цьому зв'язку не може не турбувати те, що нині через фірму «Еталонін-вест» Богдан Володимирович володіє 26 відсотками акцій «Вінни-цягазу». Тут події розвиваються за схожим на черкаський сценарієм зміни менеджменту підприємства — нещодавно під тиском Губського там відбулася зміна голови спостережної ради компанії.

Звісно, не може нині не тривожити, що в гарячці численних кадрових рішень керівництво Кабміну не звернуло увагу на те, як Губський вдало пролобіював на посаду керівника Державного агентства по земельних ресурсах свого вірного протеже Володимира Воєво-діна. Враховуючи активну діяльність Богдана Володимировича на тіньовому ринку землі і його численні оборудки ще й в аграрному секторі, ігнорування новообраною українською владою безперешкодного розширення сфер його впливу в Україні може створити серйозні передумови для появи негласного хазяїна держави. А це в очах виборців і зарубіжних партнерів навряд чи стане доказом справжнього намагання Блоку Юлії Тимошенко сповідувати європейські цінності.

Михайло БАТИРОВ.


Інкерманську бухту Севастополя перетворять на вантажний порт
Найближчим часом у Криму може з'явитися багатофункціональний морський порт міжнародного рівня. Його планують побуду вати в Інкерманській бухті під Севастополем, він має сприяти «подальшому розвитку туристичного потенціалу півострова». Проте екологи проти реалізації проекту до того часу, поки йому дасть оцінку громадськість.

Ініціатором будівництва порту, який передбачається розмістити в Інкерманському ковші річки Чорна на краю Севастопольської бухти, виступило ЗАТ «Інкер-ман» — холдингова структура, що працює у сфері будівництва і ремонту суден з 1994 року. Як наголошувалося на презентації, метою даного інвестпроекту є «задоволення попиту, що росте в Україні, на послуги з морської логістики, на оптимізацію послуг з перевезення, а також розподілу пасажиропотоку в концепції розвитку туристичної інфраструктури півострова».

Згідно з проектом, для будівництва порту загальною площею 60 га в Севастопольській бухті необхідно буде провести днопоглиблювальні роботи для забезпечення прохідності суден водотоннажністю до 50 тис. тонн. «Проект буде реалізований двома етапами. Перший — аналіз ринку, техніко-технологічних передумов та інфраструктури для будівництва порту. Другий — стратегічна концепція і бізнес-план для порту», — заявив Костянтин Мезенцев, керівник київського офісу однієї із німецьких компаній концепції, яка стала його розробником. Після цього буде отримано конкретне технічне і фінансово-економічне обґрунтування для будівництва порту, а також підготовлений інформаційний меморандум для залучення приватних інвесторів.

Для реалізації задуманого необхідно близько 200 млн. євро інвестицій.

Ініціатори проекту запевняють, що будівництво порту в Інкермані проходитиме відповідно до екологічних міжнародних стандартів і з урахуванням жорстких вимог кримських екологів. Як розповів журналістам директор ЗАТ «Інкерман» Ігор Сердюков, два роки тому був представлений схожий бізнес-план будівництва порту в Інкермані, проте не такий масштабний, як нинішній. За його словами, в новому проекті заплановані контей-

нерний І пасажирський термінали, тоді як комплекси перевалювання генеральних і сипучих вантажів вже не розглядаються розробниками внаслідок «екологічної складової». Директор ЗАТ також повідомив, що Інкерманська міська рада вже виділила під будівництво порту 7 га землі. Заявка на виділення ще 43 га компанією подана, її' має розглянути міськрада приблизно в березні. Будівництво порту планується завершити до 2012 року. Кримські екологи поки скептично ставляться до ідеї будівництва об'єкта. Як розповів журналістам голова Кримської республіканської асоціації «Екологія і світ» Віктор Тарасенко, кілька місяців тому він зустрічався з розробниками проекту. «Ми з ними поговорили і сказали, що в принципі дуже обережно ставлюся до таких мегапроектів. Запропонували їм вивчити все детально — організувати «круглі столи», провести зустрічі з громадськістю, відкриту дискусію, як це робиться в цивілізованому світі, суспільстві. Вони подякували нам, але не надали ніяких документів», — зауважив Тарасенко. За його словами, вчені Севастопольського відділення Кримської академії наук раніше також виступали проти будівництва порту в Інкермані. «Вони, по суті, стали тим ядром і організували громадськість проти перевалювання сипучих вантажів у Севастопольському морському порту», — нагадав голова асоціації журналістам.

Георгій ВЕРВЕС.

(Влас. кор. «Молоді України»

по Криму).
І буде світло - сказав електрик і перерізав проводи
Боротьба за одну з найбільших теплових генеруючих компаній нашої країни вже точиться не один рік. Ця суперечка, немов споконвічна боротьба між Світом і Тінню, Добром і Злом, Правдою і Кривдою, з одного боку — інтереси всієї держави, з іншого — матеріальні блага окремо взятих особистостей, які на шляху до своєї мети не бачать перепон і йдуть по головах. Йдеться про горезвісну компанію «Дніпроенерго ».

Сумні часи для «Дніпроенерго» настали тоді, коли цією компанією зацікавився власник «ДТЕК» Ри-нат Ахметов. У червні минулого року тодішнє керівництво Кабміну ухвалює постанову «Про питання прийняття рішення про проведення додаткових емісій акцій, їх викуп державою або внесення додаткових внесків в уставні капітали господарчих товариств». У цьому документі йдеться, що для голосування представником держави на загальних зборах акціонерів господарчого товариства, під час розгляду питання про проведення додаткової емісії, достатньо розпорядження Кабміну. Також у державному документі говориться про те, що Кабмін ухвалює рішення стосовно викупу акцій додаткової емісії лише у випадку наявності коштів в державному бюджеті. Якщо бюджетом ці витрати не передбачені, рішення про викуп ухвалене бути не може. Зрозуміло, у державному бюджеті-2007 такі витрати передбачені не були... А отже, доводиться робити невтішний висновок — Кабмін наперед знав, що «Дніпроенерго» судилося із державної власності перейти в інші руки. Хіба патріотично налаштований уряд стане санкціонувати проведення додаткової емісії, яка суттєво зменшує державну частину і вплив держави на стратегічно важливий об'єкт?! Проте в нашій державі про патріотизм та здоровий глузд говорити не випадає, коли йдеться про інтереси окремих осіб. Навіть нормативно-правова база, за потреби, підганяється під прокрустове ложе бізнес-інтересів наших олігархів. Адже йдеться про дике накопичення капіталу, в процесі якого, як і на війні, всі засоби підійдуть! Отож дивуйтеся, романтики, й втішайтеся, скептики, — найбільше у Східній Європі генеруюче підприємство було продано за борги! А це означає всього-на-всього те, що державний бюджет вкотре втратив якихось там декілька мільярдів гривень. Дрібничка, погодьтеся, — адже мільярд до бюджету набагато менше важить, ніж мільйон, покладений до власної кишені. Зрозуміло, що якби відбувся відкритий конкурс, в якому, безумовно, взяли б участь найбільші європейські електроенергетичні компанії, то сума, яку б отримала держава, мала б із головою покрити всі борги «Дніпроенерго» та ще й суттєво покращила загальний стан бюджету. Це актуально особливо зараз, коли уряд Тимошенко поставив собі за мету повернути втрачені вклади населенню України.

Але надія є завжди. Адже там, де є Тінь, не обійтися і без Світла. Великі сподівання покладаються на новий уряд. Тимошенко неодноразово наголошувала на необхідності повернення через судові процедури у державну власність стратегічно важливі об'єкти, незаконно відібраних у держави. І «Дніпроенерго» — чи не найперший у списку таких об'єктів.

До речі, досить вагомою є позиція в цьому конфлікті керівника Мінтопенерго Юрія Продана, який, попри неприкритий тиск з боку уряду Януковича, відкрито і публічно взяв під захист «Укрнафтогаз», який веде реєстр акціонерів ВАТ «Дніпроенерго». Своєю принциповою позицією у конфлікті навколо додаткових емісій акцій «Дніпроенерго», а точніше, своєю відмовою вносити в реєстр акціонерів ВАТ «Дніпроенерго» зміни, які фіксують результати незаконної додаткової емісії, «Укрнафтогаз» змусив добряче похвилюватися колишній склад Кабміну. Отож і не дивно, що увесь листопад і частину грудня робота компанії була ускладнена постійними перевірками.

Запорізький апеляційний господарчий суд, врешті-решт, дав правову оцінку фактам чисельних порушень прав мінорітарних акціонерів при проведені додаткових емісій акцій ВАТ «Дніпроенерго», а також низки основних норм українського корпоративного законодавства, скасувавши рішення господарчого суду Запорізької області від 1 листопада 2007 року. Судом апеляційної інстанції було винесено нове рішення, яке задовольнило позов «Бізнес-Інвест». Також усі рішення загальних зборів акціонерів ВАТ «Дніпроенерго», що пройшли 27 серпня 2007 року, були визнані недійсними. За рішенням суду, компанії «Шахта «Комсомолець Донбасу» і «Пав-лоградвугілля» не є співвласниками «Дніпроенерго», отож менеджмент, який був нещодавно призначений, не має жодного права керувати «Дніпроенерго».

Здавалося б треба радіти: «Ура! Світло є й буде! «Дніпроенерго повернуто у державну власність!» Але знайшовся таки електрик, який перерізав проводи — причому досить оперативно, це не може не викликати подиву, адже відомі випадки, коли касаційні скарги й роками розглядалися. 10 січня 2008 року поступає касаційна скарга до Вищого господарчого суду, а вже за якихось п'ятнадцять діб вона задовольняється. Мало того, в день розгляду позову, за неофіційною інформацією, з ініціативи Секретаріату Президента було змінено трьох суддів Вищого господарчого суду, які, для довідки, готувались до винесення рішення стосовно ВАТ «Дніпроенерго» протягом двох тижнів. А новопризначе-ним особам на розгляд всіх документів, що стосуються справи «Дніпроенерго» (такий ось парадокс !), часу багато не треба було... І це не може не викликати запитань. Зокрема, й таких: хто ж був зацікавлений в подібній поспішності й чим та зацікавленість підкріплювалася?

Дмитро КОВАЛЬОВ.
ПОЛЬСЬКІ МИТНИКИ СВЯТКУЮТЬ ПЕРЕМОГУ - УКРАЇНЦІ ПІДРАХОВУЮТЬ ЗБИТКИ
На при кінцісічня завершилася блокада митного кордону з Польщею. Польські митники припинили страйк і почали пропускати автомобілі, що вишикувалися у стокілометрові черги.

Прем'єр-міністр Польщі Дональд Туска пообіцяв митникам розробку та ухвалу нового закону про митну службу, збільшення заробітної плати кожного працівника митниці в розмірі 500 злотих (майже 200 доларів). Таку зарплату митникам нарахують уже з 1 січня 2008 року. Він також закликав усіх працівників Митної служби Польщі вийти на роботу, аби скоротити величезні черги на кордонах із Україною та Білоруссю.

Нагадаємо: перші повідомлення про масові «захворювання» польських митників почали надходити від 11 листопада 2007 року — коли стала відома дата приєднання Польщі до Шенгенської угоди. Члени профспілки Митної служби Польщі висунули до уряду такі вимоги: прийняття на роботу довгостроково, підвищення пенсій і зарплати (на 1500 злотих). На даний час, за інформацією Митної служби Польщі, середній розмір зарплати митника — 2,5 тис. злотих (950 доларів США). А молодий спеціаліст, за інформацією профспілок, отримує 1,2 тис. злотих і впродовж трьох років служби не може отримати підвищення. Також митники вимагають юридичного та фінансового захисту — адже сьогодні за будь-якої підозри у незаконній діяльності митника одразу звільняють. А митній службі пропонують надати статус правоохоронного органу, підвищивши статус працівника митниці.

На початку жовтня 2007 року ситуація ускладнилася. Кількість автомобілів, які перетинали за добу кордон із Польщею, скоротилася на 30%, — повідомив представник Державної митної служби України Олег Бойко.

Напередодні Нового року, а також у передріздвяний період затори на кордоні посилилися. По-перше, суттєво збільшилися активність і обсяги перевезень — адже наприкінці року більшість компаній завершує реалізацію контрактів. По-друге, перевірка на кордонах займала більше часу — через долучення Варшави до Шенгенської зони і посилення контролю. Водночас, кількість митників на пропускних пунктах (недоукомплектованих приблизно на 25%) не збільшилася. Понад те — почастішали факти саботування. Прагнучи вирішити проблему на польському кордоні, МЗС України запланувало зустріч із представниками Польщі — на січень. Проте польські митники нас випередили, зробивши незабутній подарунок напередодні Всесвітнього дня митниці.

«Активний» етап страйку розпочався в «італійський спосіб». Працівники митниць не створювали страйкових комітетів, не приймали жодних звернень чи ухвал. Оскільки, за польським законодавством, митники як державні службовці не мають права на страйк, протест реалізувався у масових медичних звільненнях від роботи та відпустках «на вимогу» (за власний рахунок). Ще один дійовий прийом — працювати в якомога повільнішому режимі, ретельно виконуючи всі приписи та інструкції. Так, за годину на польській митниці почали пропускати дві-три фури. Для порівняння: Київська митниця кожні три хвилини оформлює п'ять автомобілів.

Страйк мав свою передісторію. Наприкінці минулого року польський Кабінет міністрів підписав із працівниками митниці угоду про підвищення їм заробітної платні на 500 злотих з 1 січня 2008 року — повідомив начальник групи стратегічних радників прем'єра Михаїл Боні. Проте з'ясувалося, що це... фікція — люди, які поставили під угодою підписи, таких повноважень не мали.

За даними польської митниці, вже 24 січня на роботу вийшла тільки третина митників. Тоді ж Профспілка Митної служби Польщі закликала всіх митників взяти відпустку на вимогу. Тим часом офіційна Варшава вимоги митників ігнорувала, пояснюючи, що для виконання вимог страйкарів у бюджеті просто немає коштів. А віце-міністр фінансів Яцек До-мінік висловив надію на покращення ситуації та порадив водіям проходити митний огляд всередині країни. Втім, додавши: спеціальної черги для таких водіїв на кордоні не буде.

Першим терпець увірвався польським далекобійникам — на знак протесту проти «тихого страйку» митників вони пообіцяли заблокувати траси на підступах до Варшави. Тим часом українська влада радила водіям, оминаючи територію Польщі, обирати альтернативний маршрут — через Словаччину.

Наслідки акції — масштабні. Вони набагато перевищують збитки через прострочені митні декларації. Упродовж тижня на польській ділянці кордону ЄС майже цілком була паралізована система переміщення вантажів. За даними експертів, у цей час Київ щодня (!) недоотримував до бюджету 40-50 млн. грн. Зазнали збитків і промислові гіганти — адже на кордоні по кілька діб чекали на контроль товарні потяги, завантажені переважно вугіллям і металом. Утім, підрахувати всі збитки неможливо — як і кількість «зірваних» міжнародних контрактів.

Перевізники, які зазнали збитків на сотні тисяч євро, наполягають,

аби український уряд висунув до польської влади претензії. Як бачимо, нічого подібного урядовці робити не збираються. Проте далеко не всіх членів СНД вирізняє така толерантність. Наприклад, у міністерстві юстиції Білорусі повідомили, що офіційно Мінськ уже готує позов до міжнародних судових інстанцій у зв'язку з діями польських митників.

А тим часом міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікор-ський класифікує ситуацію на кордоні як... «форс-мажорні обставини», знімаючи в такий спосіб із уряду будь-яку відповідальність. Закономірне запитання: що в такому випадку чекає Україну напередодні славнозвісного «Євро— 2012»? Скількох кілометрів сягатимуть черги? Скільки днів потрібно буде чекати європейцям , аби їх гостинно зустріла Україна? Адже, як нині відомо, додаткових пунктів пропуску на кордоні у зв'язку з «Євро—2012» вирішили не створювати. Наразі ж маємо лише заяву міністра закордонних справ Польщі Радос-лаваСікорського: «Ми з паном міністром (закордонних справ України Володимиром Огризком) домовилися, що разом із Європейською комісією шукатимемо способи вдосконалення руху на наших кордонах, особливо через «Євро—2012».

Рік митного брокера

Проте польсько-український кордон — не єдине місце, де створюються багатоденні черги, а їхня причина — не лише гонорові поляки. І взагалі: завершення митних пристрастей святкувати зарано. 29 і ЗО січня відмовився здійснювати митне оформлення вантажів «колектив митних брокерів Одеси». Основна вимога до митниці — чітка організація роботи, взаємодія та виконання своїх обов'язків органами контролю. Причин для невдоволень — кілька.

По-перше, сьогодні, за великого обсягу оформлюваних вантажів (а річний обсяг їхньої переробки в Одеському морському торговому порту становив 31,4 млн. тонн), зміна інспекторів, які здійснюють огляд і оформлення вантажів, від 2 до 5 осіб.

До того ж, серед пріоритетних напрямків діяльності Держмитслужби України, визначених 28 січня її головою Валерієм Хорошковсь-ким, — «створення ефективної системи боротьби з контрабандою» та «створення системи заходів для стовідсоткової ідентифікації кількісного та якісного складу імпортних і експортних товарів». Прогнозований наслідок — з повним вивантаженням оглядають майже кожен контейнер, залучаючи до огляду представників контрольних (правоохоронних і податкових) органів. У переважній більшості випадків до огляду долучають відділи митної вартості товарів, номенклатури, відділ боротьби з контрабандою. Таким чином, кожен контейнер оглядає комісія з 6—7 осіб. Звісно, такий підхід процес уповільнює. Наслідок — черги (щоправда, істотно менші, ніж на східному кордоні ЄС). Час від заїзду автотранспорту в порту до завершення митного оформлення у деяких випадках становить 3—5 днів. А простій транспорту на території порту коштує недешево: 140 грн. за першу-другу добу та 750 грн. за наступну.

Захід, звичайно, можна й виправдати — за даними Державної митної служби, СБУ, ДПАУ майже 80% товарів широкого вжитку надходять в Україну контрабандою або за тіньовими схемами. А річний обсяг контрабанди і ввезення товарів за «сірими» схемами в Україну оцінюють у 65 млрд. грн. За даними СБУ, саме на Одесу припадає чверть загальної кількості незаконно ввезених автомобілів, 40% контрабандної побутової техніки і 50% — м'ясопродуктів.

Та існує інакша думка — черги створюються штучно, з метою збільшити надходження до Держбюджету. Як відомо, аби запобігти його дефіцитові, Державній податковій адміністрації та Державній митній службі було доручено збільшити щонайменше удвічі обсяг надходжень до бюджету податкових і митних зборів.

Для довідки: 2007 року кількість митних брокерів, що перебувають на обліку, зросла, порівняно з роком минулим, більш ніж удвічі. 2008 рік було названо «роком митного брокера».

Катерина БОЙЧЕНКО.
Серби обрали Європу. Що нас чекає?
У другому турі президентських виборів у Сербії переміг чинний президент і, водночас, керівник Демократичної партії Борис Тадич, передвиборна кампанія якого проводилася під проєвропейсь-кими гаслами. Тадич набрав 50,57 відсотка голосів виборців. Його суперник лідер Сербської радикальної партії Томислав Николич — 47,7 відсотка. Цей кандидат в основу своєї політики поклав проросійський вектор і сподівання певної частини сербського електора-ту на позицію Володимира Путіна в ставленні до проблеми Косового. Президент Росії жорстко поставився до прагнення косовських албанців проголосити незалежність від Сербії й таким чином «відтяти» від неї 15 відсотків території. Росію в цьому протистоянні з США та ЄС підтримує ще один постійний член Ради Безпеки ООН з правом вето Китай і кілька членів Євроспільноти — Іспанія, що має власні проблеми з баскськими сепаратистами, Греція та Кипр, у яких напруження з турецькою общиною на цьому острові.

Експерти вважають: якби переміг Томислав Николич, Косове б оголосило про свою незалежність уже за кілька годин після оприлюднення офіційних результатів сербських виборів. Перемога Бориса Тадича відтягла цей процес

принаймні до 18 лютого, коли планується офіційно оголосити про появу на карті світу ще однієї албанської держави. Усі сторони намагаються зменшити загрозу можливого вибуху, тож уживають превентивних заходів: ЄС на 7 лютого планує підписати з Сербією так звану «перехідну угоду» про торгівлю й лібералізацію візового режиму, мовляв, серби таким чином стають майже членами Євроспільноти. Але ще перед другим туром президентських перегонів Борис Тадич, певне, на всяк випадок підписав угоду з Росією про передачу 50 відсотків акцій наф-томережі, щоб і таким чином прив'язати цю країну до власних проблем і заручитися підтримкою в ООН.

Борис Тадич на мітингу переможців заявив: громадяни Сербії довели своїм голосуванням, що вони — європейці й демократи. Але розколу в країні уникнути не вдалося. Навіть у верхах: чинний прем'єр-міністр Куштуниця погрожував, що розірве дипломатичні відносини з тими країнами, які визнають незалежність Косового. Тадич проти таких кроків, але не може не враховувати ультранаціоналістів від спадкоємців колишнього президента країни Милошевича до радикалів Николича. До того ж, сербська община Косового майже суціль проголосувала за останньо-

го й готова зі зброєю в руках боронити цілісність держави. Тож старенькій Європі є нині над чим замислитися.

Між іншим, нам також. Адже прецедент з косоварами може ефектом доміно відлупитися в сусідньому з нами Придністров'ї, Абхазії, Північній Осетії, Карабаху... Відтак — у Криму? Адже Росія не зволікатиме з ударом у відповідь, якщо все піде за західним сценарієм. Та ще й з урахуванням того факту, що Російський Чорноморський флот до 2017 року ніхто не має права витіснити з Севастополя.

Юрій БРЯЗГУНОВ.
ПЛАНЕТА ЛЮДЕЙ

МАЗЕПИН ВИБІР


— Рік тому в пресі можна було прочитати, що міністри культури і президенти України та Росії висловили готовність «спільно відзначати 300-ліття Полтавської битви». Спільно— це як?

Володимир ПАНЧЕНКО:— Тоді виникли побоювання, щоб ці історичні події не стали «розмінною монетою» в руках політиків. Події нашої історії повинні відзначатися з належною гідністю. І не за чиїмось, а за українським сценарієм. Склали план з 14 пунктів. З Міжнародною конференцією «Мазепа та його доба», виданням популярних книг для школярів, студентів, викладачів і всіх бажаючих. З науковими (за графіком) десантами в обласні центри для популяризації цієї теми.

— В інтернеті про гетьмана Мазепу й досі інформація: «кавалер ордена ИудьІ» та риторика (сервер «Партії регіонів»): «Чему научит жизнь МазепьІ новое поколение? Идти напролом во имя своих корьістньїх целей, ради карьерьі предавать друзей, Родину, народ? Заискивать перед сильними, топча слабих й шагая через их трупьі? Ни-чего себе примерчик для подражания, черт его побери!» Ну, просто «нема ради».




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©refos.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал